Британські родини отримували "чужу сперму". Як тест ДНК виявив несподівані махінації з донорами

"Я відчула, що щось не так, майже одразу після народження Джеймса", — каже Лора.

Вона та її партнерка Бет виховують двох дітей — молодшого Джеймса та старшу Кейт. Обох малюків жінки зачали завдяки процедурі ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення) у клініці на окупованому Туреччиною невизнаному Північному Кіпрі.

Пара використала власні яйцеклітини та прискіпливо обрала одного анонімного здорового донора сперми. Вони чітко наголосили клініці, яка замовляла для них біоматеріал: важливо, щоб обох дітей зачали від одного донора, аби малеча мала біологічну спорідненість.

Однак, коли народився Джеймс, обидві жінки помітили, що його "прекрасні" карі очі зовсім не схожі на очі Бет (його біологічної матері) чи донора, якого вони замовляли. У думках батьків виник сумнів: "Невже клініка припустилася помилки?"

Після майже десятиліття тривог Бет і Лора вирішили провести ДНК-тест для дітей. Результати показали: жодна дитина не має стосунку до того донора, якого обрали батьки. Ба більше, докази свідчили, що діти не є рідними навіть між собою.

"Ми відчули жах від усвідомлення, що сталася фатальна помилка. І як це тепер вплине на життя наших дітей?" — ділиться Бет.

Журналісти BBC News поспілкувалися із родинами семи дітей, які переконані: під час процедури ЕКЗ клініки використали не тих донорів сперми або яйцеклітин. Більшість цих сімей уже зробили комерційні ДНК-тести, результати яких підтверджують їхні найгірші побоювання.

Усі ці випадки пов'язані з клініками на Північному Кіпрі — території, де не діють закони Європейського Союзу і яку юридично визнає лише Туреччина.

За словами експертів, Північний Кіпр став одним із найпопулярніших напрямків серед британців, які шукають можливості лікування безпліддя за кордоном. Місцеві клініки працюють в умовах слабкого державного регулювання, при цьому обіцяють низькі ціни та високі показники успіху.

Вони хизуються величезним вибором анонімних донорів яйцеклітин і сперми з усього світу. Це робить їх особливо привабливими для людей із порушеннями репродуктивної функції, представників ЛГБТ-спільноти або самотніх дорослих, які не мають такого вибору у власних країнах.

У соціальних мережах можна знайти безліч відео та фото, де сповнені надії батьки діляться своїм позитивним досвідом.

Клініки Північного Кіпру також пропонують процедури, заборонені у Великій Британії — наприклад, вибір статі дитини без медичних показників. Діяльність цих закладів контролює Міністерство охорони здоров'я території, проте воно так і не відповіло на наші запити стосовно виявлених фактів, попри численні звернення.

"Ми думали, що замовили сперму з Данії"

Бет і Лора розповіли BBC, що вирішили створити сім'ю у 2011 році.

Вони брали центр ЕКЗ "Догуш" (Dogus IVF Centre) на Північному Кіпрі. Тодішня координаторка по роботі з пацієнтами Джулі Ходсон запевнила їх, що клініка може імпортувати заморожену сперму з Данії — з найбільшого у світі банку Cryos International.

За словами пари, їх вразив широкий вибір анонімних донорів, які пройшли "комплексне медичне обстеження" та психологічну експертизу.

Їх привабила анкета донора під псевдонімом "Фінн" — данця, який описував себе як спортивну та здорову людину, що рідко вживає алкоголь і ніколи не палить.

У власноруч написаній записці, яку бачила пара, Фінн пояснював: він став донором, щоб "дарувати життя та щастя іншим".

Бет і Лора сподівалися, що детальна анкета заспокоїть їхніх майбутніх дітей, коли ті підростуть.

"Для нас було дуже важливо, щоб діти розуміли, ким є їхній донор, адже це — половина їхньої ідентичності", — каже Бет.

Розширене генеалогічне дерево свідчило, що Фінн та його данські родичі мали схожі з британською парою риси зовнішності — світлі очі та каштанове волосся.

"Ми запитали нашу координаторку Джулі, як нам замовити сперму Фінна, — згадує Лора. — А вона відповіла:

"Докторка Фірдевс сама все для вас замовить. На цьому й зупинилися".

Пара зазначає, що процедуру ЕКЗ у центрі "Догуш" проводила докторка Фірдевс Угуз Тіп. Жінки описують її та команду як "приємних і привітних" людей.

Через дев'ять місяців Лора народила їхню першу дитину — Кейт.

Коли пара захотіла другу дитину, вони знову звернулися до тієї ж команди ЕКЗ і запитали, чи можуть вони ще раз скористатися послугами донора Фінна. Ходсон підтвердила електронною поштою, що Фірдевс повторно замовить цю сперму.

Цього разу Бет народила Джеймса.

Загалом лікування безпліддя на Північному Кіпрі, враховуючи медикаменти, готелі та перельоти, обійшлося парі приблизно у 16 000 фунтів стерлінгів, з яких 2 000 фунтів вони сплатили саме за сперму Фінна.

Бет і Лора кажуть, що змалечку відверто розповідали дітям про чоловіка, якого вважали їхнім донором.

"Обоє дітей називали себе "наполовину данцями", — згадує Лора.

Однак темні очі, темне волосся та оливкова шкіра Джеймса посіяли в батьків підозру: його донором був не Фінн. Після багаторічних роздумів Бет і Лора вирішили, що обом дітям варто пройти ДНК-тест.

Результати свідчили: жодну дитину не зачали від сперми Фінна. Також тести показали, що діти мають різних донорів і не є біологічно рідними між собою.

Результати тестів розлютили батьків і залишили безліч запитань без відповідей. Ким були ці донори і чи проходили вони хоч якусь перевірку стану здоров'я?

"Ми мали чудову анкету донора Фінна, відчували, що знаємо історію сім'ї та стан його здоров'я — і раптом залишилися ні з чим", — каже Бет.

Бет і Лора намагалися зв'язатися з Фірдевс та Ходсон, але жодна з них не відповіла.

Команда BBC місяцями намагалася з'ясувати, що саме сталося з Бет і Лорою.

Під час нашого розслідування ми знайшли ще дві британські родини, які проходили лікування у Фірдевс. Вони також підозрюють, що під час процедур ЕКЗ клініки використали не тих донорів. Ці сім'ї теж зробили комерційні ДНК-тести, результати яких підтвердили їхні побоювання.

Бет і Лора тепер сумніваються, чи клініка взагалі замовляла сперму донора Фінна.

Коли ми зв'язалися з Фірдевс, вона заявила, що не відповідала за замовлення біоматеріалу в центрі "Догуш", і додала, що їй не передавали жодної інформації про запит на донора Фінна.

Вона також поставила під сумнів надійність комерційного ДНК-тесту Бет і Лори. За її словами, неможливо "з упевненістю" стверджувати, що клініка використала не того донора.

Крім того, Фірдевс повідомила BBC, що "не проводила процедур ЕКЗ" у період між 2011 та 2014 роками, коли Бет і Лора були пацієнтками. І це попри те, що на власному сайті "Догуш" у той час висіли детальні описи послуг, які вона надавала.

Клініка "Догуш", яка, за словами Фірдевс, несе відповідальність за лікування Бет і Лори, так і не відповіла на наш запит про коментар.

До 2015 року Фірдевс та Ходсон залишили "Догуш" і почали працювати разом в іншій клініці на Північному Кіпрі.

Ходсон, яка більше не працює в цьому регіоні, так і не відповіла на запитання BBC про те, чи передавала вона замовлення на сперму Фірдевс.

Бет, Лора та діти вже провели додаткові акредитовані ДНК-тести, які визнають британські суди. Ці результати підтвердили: Джеймс і Кейт не мають біологічної спорідненості, і їх зачали від різних донорів сперми.

Провідний експерт із судової генетики, який проаналізував усі тести родини, повідомив нам: малоймовірно, що хоча б одна дитина має біологічний зв'язок із донором Фінном.

Ми поспілкувалися з Cryos International — данським банком сперми, де, як вважають Бет, Лора та ще одна родина з нашого розслідування, клініка мала замовити біоматеріал.

"Ми впровадили багато процесів безпеки, але вони ніколи не дають 100-відсоткової гарантії. Це людський фактор", — каже Оле Шоу, генеральний директор компанії.

Проте він додає, що за 45-річну історію Cryos вони не зафіксували жодної подібної помилки.

Численні фахівці з репродуктивної медицини з усієї Європи підтвердили BBC: випадки, коли під час процедури ЕКЗ помилково використовують не того донора, трапляються вкрай рідко.

Однак наші експерти дійшли висновку: якщо помилка такого масштабу стається неодноразово за участі однієї й тієї ж медичної команди, це може свідчити про "недбалість" або навіть "обман".

"Це абсолютно жахлива ситуація для пацієнтів", — каже доктор Іппократіс Сарріс із Британського товариства фертильності, ознайомившись із результатами розслідування.

"Я ніколи не чув про подібні інциденти у Великій Британії. Найбільший страх будь-якого відділення ЕКЗ — це переплутати яйцеклітину, сперму або ембріон".

Північний Кіпр має власне законодавство у сфері репродуктивної медицини, проте, на відміну від Великої Британії, там немає незалежного регулятора, який би контролював роботу клінік, стежив за дотриманням стандартів і, за потреби, анулював ліцензії.

Адвокатка та активістка Міне Атлі, яка мешкає в цьому регіоні, зазначає: "Клініки, які дотримуються закону, роблять це лише завдяки добросовісності власників. Держава не змушує їх до цього".

Контроль за галуззю коштує дорого, що може підвищувати вартість лікування в таких країнах, як Велика Британія. Доктор Сарріс із Британського товариства фертильності вважає це однією з причин, чому Північний Кіпр став таким популярним напрямком для лікування безпліддя.

Ми також почули занепокоєння щодо психічного стану людей, які можуть дізнатися, що їхніми донорами були зовсім не ті особи, про яких їм казали.

Ніна Барнслі з британської благодійної організації Donor Conception Network стверджує, що таке відкриття може мати "значний вплив" на їхнє життя.

"Я не хочу брехати своїй дитині"

Журналісти BBC поспілкувалися ще з двома британськими родинами, які проходили лікування у Фірдевс пізніше за Бет і Лору. Вони також переконані, що їм надали не тих донорів.

Ці сім'ї побажали залишитися анонімними, проте вони були пацієнтами центру ЕКЗ "Міракл" (Miracle IVF Centre), який Фірдевс заснувала у 2019 році.

Обидві родини потребували донорів яйцеклітин для зачаття дітей — і згодом запідозрили, що отримали не той біоматеріал, який обирали. Результати ДНК-тестів, які вони зробили пізніше, підтверджують ці побоювання.

"Я не хочу, щоб люди думали, ніби мені конче потрібна дитина, схожа на мене. Справа зовсім не в цьому, — каже одна з жінок, яку ми називаємо Кетрін. — Я просто не хочу брехати дітям про їхнє походження".

Коли ми повідомили Фірдевс, що ці дві родини почуваються ошуканими, вона відповіла: вибір донорів яйцеклітин робив "виключно" центр "Міракл".

Вона також додала, що її клініка не надає пацієнтам профілі донорів із описом "конкретної особи" і ніколи не дає гарантій щодо етнічної приналежності донора.

За словами Фірдевс, цю інформацію вона чітко виклала у формах згоди, які всі пацієнти підписували перед початком лікування, і "відкрито доносила" її до клієнтів.

Однак обидві родини, з якими ми поспілкувалися, стверджують: вони були впевнені, що обрали конкретного донора. За їхніми словами, ніхто чітко не пояснив їм, що остаточне рішення прийматиме клініка.

Команда BBC ознайомилася з анкетами донорів яйцеклітин, які центр "Міракл" надав Кетрін та ще одній сім'ї. Усі ці документи містять дані конкретних жінок.

Кетрін каже, що хоч і любить свою дитину беззастережно, вона б не погодилася на процедуру ЕКЗ, якби знала, що клініка може не використати обраного нею донора.

Фірдевс заявила нам, що проводила все лікування в центрі "Міракл" відповідно до законодавства. Вона також додала, що не може відповісти на всі наші запитання через лікарську таємницю.

"Ми все ще сім'я"

Минуло два роки відтоді, як Бет і Лора розповіли дітям, що Фінн може не бути їхнім донором.

Джеймс досі намагається змиритися з відкриттям своєї родини.

"Не можна просто сказати комусь, що він хтось один, а потім виявиться, що це не так. Це погано", — каже він.

"Ідентичність — це головне. Це те, ким ти є як людина".

Діти тепер знають, що не мають біологічної спорідненості, проте це ніяк не вплинуло на їхню любов одне до одного.

"Ми всі виросли разом, нас виховали наші мами", — каже Кейт. — "Ми все одно залишаємося сім'єю, навіть якщо не рідні по крові".

"У нас двоє чудових дітей, — кажуть Бет і Лора. — Зрештою, у всіх нас усе буде гаразд".