Чому мед практично не псується

Майже вся їжа має термін придатності. Фрукти найчастіше зберігаються дні, консерви - місяці й навіть роки. А от мед практично не псується. Чому?

Більшість консервацій схильні до псування під впливом різних факторів: варто лише встромити туди брудну ложку, і "буйним цвітом зацвіте" пліснява чи "оселиться" "дружня" колонія бактерій.

Але є продукти, що мають особливу стійкість і лишаються їстівними роками.

Мед - один з них. У закритому посуді ця дивовижна золотава речовина кристалізується, стає густою і тягучою, але не псується.

Така стійкість пояснюється його хімічним складом та особливостями виготовлення.

Бактерії, грибки й пліснява є у незначних кількостях в багатьох продуктах.

Вони люблять вологу, тепло, помірний рівень pH і кисень для підтримки життєдіяльності.

Але люди навчилися захищати їжу за допомогою консервації та гігієни.

Видалення вологи уповільнює ріст бактерій, а закриті банки й пляшки обмежують доступ кисню.

Приготування їжі на сильному вогні, а потім переміщення її в холодильник знищує більшість мікроорганізмів та перешкоджає росту тих, що лишилися.

Також пригнічує їх розмноження активне кислотне середовище маринадів.

Але навіть такі продукти мають обмежений термін придатності – згадайте бабусину консервацію 1985 року.

Люди ведуть вічну програшну битву з цими організмами, і неважливо, що це - запах оцту, який вказує, що лактобактерії "вбили" апельсиновий сік, чи чорні плями цвілі на внутрішній стінці банки з аджикою. Ознаки їхньої присутності часто непомітні, але, на жаль, неминучі.

А от мед - особливий випадок, і ось чому. Його виробляють медоносні бджоли з нектару квітів. Цей нектар під час переробки в бджолиному організмі перетворюється спочатку на солодку рідину, яка теоретично мала бути приманкою для бактерій.

Але бджоли видаляють зайву вологу, а також додають фермент, який підвищує кислотність, що допомагає зберегти мед від псування.

Бджоли видувають нектар, щоб він швидше випарувався, і активно махають крилами, щоб створити потік повітря, що сприяє випаровуванню вологи.

У бджолиних стільниках (сотах) нектар продовжує ферментуватися та випаровувати вологу.

Ці розумні комахи активно вентилюють вулик, створюючи циркуляцію повітря для прискорення цього процесу.

Вміст води у зрілому меді зазвичай становить від 15% до 18%.

Розчинити стільки цукру у такій кількості води без процесу, який використовують медоносні бджоли, було б фізично неможливо.

Цукру настільки багато, що мікроорганізми із задоволенням поласували б ним. Але води замало, а кислотність – висока, тому вони просто не можуть вижити.

Якщо ж мед герметично закрити у банці - це обмежить доступ кисню, створивши ще одну перешкоду для "непроханих гостей".

Втім, це не означає, що мед може витримати усі можливі випробування на свіжість.

Його найкраще зберігати у скляному посуді із щільною кришкою, у прохолодному, темному та сухому місці, уникаючи прямих сонячних променів та різких перепадів температур.

У мед не можна опускати ложку, яка контактувала з іншим продуктом, наприклад, чаєм, молоком чи будь-яким іншим напоєм. Залишки рідини чи їжі на ложці можуть перенести бактерії в мед і призвести до бродіння.

Це не тільки зіпсує смак, а й зменшить його корисні властивості. Тому не опускайте ложку в банку після того, як вона побувала в чашці з напоєм чи була облизана.

Мед не псується протягом тривалого часу, але його корисні властивості краще зберігаються протягом перших 1-2 років, якщо зберігати його у правильних умовах.