Як починаються світові війни і чи вже йде Третя світова

Минуло понад місяць від початку війни США та Ізраїлю з Іраном, і зростають побоювання, що нинішній конфлікт на Близькому Сході може перерости у щось значно масштабніше.

Війна зачепила не лише Іран, а й ще з десяток країн, зокрема ОАЕ, Ірак, Бахрейн, Кувейт, Саудівську Аравію, Оман, Азербайджан, окупований Західний берег, Кіпр, Сирію, Катар і Ліван.

Багато хто тепер замислюється, чи може нинішній конфлікт із регіонального перетворитися на повномасштабну світову війну особливо на фоні триваючої війни Росії проти України, до якої як союзники чи постачальники залучені основні світові гравці.

Тим часом президент України Володимир Зеленський у лютому заявив, що, на його думку, президент Росії Володимир Путін уже розпочав Третю світову.

То чи дійсно ми стоїмо на її порозі?

Коли війна стає світовою?

"Люди зазвичай думають, що війни дуже ретельно планують, і що ті, хто йде на війну, точно знають, що роблять", - каже Маргарет Макміллан, почесна професорка міжнародної історії Оксфордського університету у Великій Британії, яка говорила з подкастом BBC Global Story.

"Насправді, якщо подивитися на минулі війни… Першу світову… багато того, що зрештою її запустило, сталося випадково, і через те, що люди неправильно оцінили своїх супротивників", - пояснює професорка Макміллан.

"Іноді це можна уявити як бійку на шкільному подвір'ї", - додає вона.

Саме вбивство племінника імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа, ерцгерцога Франца Фердинанда, запустило ланцюг подій, який у 1914 році призвів до початку Першої світової війни, каже Макміллан.

За кілька тижнів система союзів втягнула Європу у конфлікт: Австро-Угорщина виступила проти Сербії, Німеччина підтримала Австрію, Росія мобілізувалася на підтримку Сербії, Франція підтримала Росію, а Британія вступила у війну заради честі й стратегічних інтересів.

Те, що сталося далі, перетворилося на глобальну катастрофу, каже вона.

Джо Майоло, професор міжнародної історії в King's College London, визначає світову війну як повномасштабну війну, в яку втягнуті всі великі держави.

"У Першій світовій це були європейські імперські держави. У Другій світовій до них уже входили Сполучені Штати, Японія та Китай", - сказав він BBC.

Багато людей описали б нинішню напруженість на Близькому Сході як переважно регіональну. Але чи є умови для ширшої ескалації?

В інтерв'ю BBC у лютому президент України Володимир Зеленський заявив, що, на його думку, президент Росії Володимир Путін уже розпочав Третю світову війну, і єдиною відповіддю на це має бути потужний військовий та економічний тиск, щоб змусити Москву відступити.

"Я вважаю, що Путін уже її почав. Питання в тому, скільки території він зможе захопити і як його зупинити… Росія хоче нав'язати світові інший спосіб життя і змінити життя, яке люди обрали для себе", - сказав він.

То яким є нинішній ризик того, що почнеться Третя світова?

"Думаю, країною, яка може ескалувати ситуацію, найімовірніше буде Іран або союзники Ірану, наприклад хусити в Ємені", - каже Макміллан.

За словами Макміллан, потенційні дії Ірану - такі як атаки на судноплавні маршрути або перекриття Ормузької протоки - можуть мати глобальні наслідки, порушити постачання енергоносіїв і втягнути у конфлікт великі держави.

Участь США також підвищує ставки. Інші країни, навіть якщо вони не залучені безпосередньо, відчувають вплив економічно або стратегічно, додає вона.

Є й інший ризик, каже Макміллан, - що конфлікти в одному регіоні можуть створювати можливості в інших.

Наприклад, Китай може вирішити, що Захід, який відволікся, дає йому шанс зробити крок щодо Тайваню, або Росія може посилити свої дії в Україні, поки світова увага прикута до іншого.

"Завжди є ймовірність, що конфлікт пошириться за межі регіону, частково тому, що ті, хто перебуває поза регіоном, побачать у ньому можливості, адже він відвертає увагу тих, хто міг би завадити їм робити те, що вони хочуть", - каже Макміллан.

Професор Майоло вважає, що конфлікт залишиться регіональним і втягне країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, до яких входить і Саудівська Аравія. Але він не бачить, щоб Китай і Росія були втягнуті у війну.

"Ідея про те, що щось відбувається у світі і Китай одразу кинеться на Тайвань, - це просто… повна нісенітниця", - вважає він.

"Але якщо ми говоримо про світову війну, про Третю світову, то я не думаю, що в Китаю чи Росії є будь-яке бажання безпосередньо в цьому брати участь, а тим більше - у Європи", - додає дослідник.

Він вважає, що Китай має інші плани у своїй дипломатії з президентом Трампом: "Коли твій суперник робить величезну стратегічну помилку, просто дай йому йти далі і продовжувати це робити", - каже він.

Чи буде Китаю вигідно не відігравати дипломатичної ролі, попри те, що його також зачіпають коливання цін на нафту?

Майоло каже, що це невелика ціна: "У ширшій ієрархії стратегічних інтересів Сполучені Штати, зайняті на Близькому Сході, значно цікавіші, ніж джерела нафти для Китаю".

Роль лідерів

Макміллан каже, що історія показує: війну часто спричиняють гордість, почуття честі або страх перед супротивником.

Вона зазначає, що історія також свідчить: окремі лідери можуть формувати хід подій.

"Прем'єр-міністр Франції [Жорж] Клемансо під час Першої світової казав, що укласти мир складніше, ніж почати війну", - каже експертка.

За словами Макміллан, часто звучить аргумент: якщо люди вже зазнали великих втрат чи принесли жертви, лідери вирішують, що вони мають "продовжувати, щоб виграти війну".

Вона каже, що гордість може бути фактором для лідерів, і наводить як приклад Путіна: "Він очевидно припустився серйозної помилки, намагаючись вторгнутися в Україну".

Невдовзі після початку повномасштабного вторгнення чотири роки тому Путін заявив, що його метою є "демілітаризувати і денацифікувати" Україну, однак Росія каже, що досі не досягла своїх військових цілей в Україні, зазначає вона.

Міністерство оборони Великої Британії оцінює, що Росія загалом зазнала 1,25 мільйона втрат, і вважають, що ця цифра занижена, а також перевищує всі втрати США під час Другої світової війни, згідно зі словами міністра у справах збройних сил Великої Британії.

Макміллан додає: лідери, які відмовляються визнавати поразку або відступати, можуть затягувати конфлікти й робити їх глибшими.

Вона також зазначає, що в минулому такі постаті, як Адольф Гітлер, продовжували воювати навіть тоді, коли поразка була неминучою, керуючись ідеологією, гордістю або маренням.

Такі рішення можуть розширити обмежені конфлікти до руйнівних війн.

Шляхи до деескалації

Щоб досягти деескалації, надзвичайно важливою є дипломатія, каже Макміллан: "Потрібно знати, що відбувається на іншому боці… і потрібно підтримувати з ним контакт".

Вона пояснює, що комунікація між сторонами покращилася на пізніх етапах холодної війни, а також завдяки залученню НАТО.

"Є багато прикладів, коли люди казали: зачекайте, це вже стає божевіллям. Вони розуміли, що ситуація стає надто нестабільною, і що потрібно знизити градус", - каже експертка.

Чинником, який враховують у політиці деескалації, коли йдеться про великі держави, завжди є наявність ядерної зброї.

Професор Майоло погоджується: "Має бути усвідомлення… у Тель-Авіві, Вашингтоні та Тегерані… що вони дійшли до межі того, чого можна досягти".

Він пояснює, що подальша війна не "дасть бажаного результату" жодній зі сторін.

"Потрібні будуть певні домовленості щодо зняття санкцій, певні домовленості щодо безпеки, певне розуміння місця Ірану у глобальній політиці", - каже Майоло.

Він додає, що лише через посередництво залучені держави можуть привести війну до припинення вогню, а потім перетворити це на більш довготривалу домовленість.