#мененевзяли: чому розповідати про невдачі стає модно?

Останні кілька днів в соцмережах набув популярності флешмоб #мененевзяли, в якому користувачі з ентузіазмом діляться історіями своїх невдач під час працевлаштування.

Чи є якась користь у тому, щоби публічно визнати свій провал і чому новий "рух лузерів" так швидко набирає обертів у світі, дізнавалась оглядачка BBC Capital.

Після семи інтерв'ю і чотирьох місяців очікування Адріано Дестро отримав погану новину: на роботу в корпорацію Facebook, про яку він так мріяв, його не взяли.

Але замість того, щоб мовчки переживати своє фіаско, він написав у мережі LinkedIn, що ця відмова стала найбільш блискучим провалом у його житті.

"Зазвичай ми ділимося своїми досягненнями і приховуємо поразки, - пише Адріано Дестро, 25-річний веб-аналітик і випускник бізнес-школи з Неаполю. - Життя складається не лише з успіхів, радше навпаки - з історій про те, як люди, зазнавши невдачі, повертаються до життя з більшою мотивацією і натхненням. Я пережив розчарування, але моє життя на цьому не спинилось".

Допис пана Дестро набрав близько 8,5 мільйонів переглядів. Він також отримав понад сотню приватних повідомлень зі словами підтримки і навіть пропозиціями роботи.

"Ми соромимось своїх невдач, але я вирішив повернути провальну ситуацію собі на користь", - додає він.

"Мене не взяли на Facebook" - це популярна байка серед випускників бізнес-шкіл", - зазначає Дж. Річард Шелл, професор юриспруденції і ділової етики з Вортонської Школи при Університеті Пенсільванії.

"Добре, якщо спільнота зустріне таке зізнання із розумінням. Автор повідомлення в такому разі відчує підтримку", - додає професор Шелл.

А якщо ні? "Тоді невдача може викликати почуття відчуження і пригнічення. У людини, яка зазнала поразку, часто виникає відчуття, що їй взагалі не щастить", - пояснює професор Шелл.

Публічне обговорення невдачі - питання неоднозначне. У деяких компаніях такі розповіді можуть взагалі похоронити вашу кар'єру, зазначають експерти.

Дослідження показують, що приниження від пережитого публічно провалу є однією з найсильніших емоцій, навіть у порівнянні з почуттям гніву чи радості. Невдача може завдати удару по самооцінці людини і змусити її засумніватися в своїх професійних здібностях, навіть коли це об'єктивно не обґрунтовано.

Хоч як би там не було, здається, що за межами прогресивного світу стартапів, невдачі на роботі сприймають негативно і зазвичай приховують.

Втім, можливо, ця тенденція вже відходить у минуле. Компанія молодих мексиканців вирішила змінити ставлення світу до невдач.

Відсвяткувати поразку

Рух публічного визнання свого фіаско почав набувати популярності десь років п'ять тому в Мехіко.

Все почалося з розмови по душам між п'ятьма друзями. Потягуючи мескаль (американській алкогольний напій із соку агави. - Ред.), вони несподівано з'ясували, що завжди діляться тільки історіями успіху, і ніколи не розповідають одне одному про свої провали.

Це викликало гарячу дискусію, але зрештою вони погодились, що відверта і безкомпромісна розповідь про своє "лузерство" насправді може бути корисною. Тоді вони вирішили влаштувати вечірку, під час якої гості відверто обговорюватимуть свої невдачі.

Захід назвали "Вечори лузерів" (Fuck Up Nights) цілком у відповідності до головної умови розповіді - нічого не приховувати.

Вечірки проходять за певним планом. Спочатку три або чотири підприємця розповідають історії про серйозний провал, який їм довелося пережити в професійному житті.

Вони супроводжують доповіді слайдами, після чого відповідають на запитання слухачів.

Потім своїм досвідом діляться інші учасники заходу.

Мета цих вечірок позбутися почуття сорому і провини за свої невдачу, поділитися своїми історіями з людьми, які готові вам співчувати, і разом обговорити, які уроки можна винести з неприємного досвіду.

"Це була одна з найкорисніших для мене розмов, і ми вирішили повторити досвід із більшою кількістю учасників", - розповідає співзасновниця руху Летісія Гаска.

Жінка також очолює дослідницький відділ організації - Інститут невдач, який спостерігає за тим, як люди різних національностей ставляться до такого досвіду.

Зустрічі, які спочатку проходили лише в колі друзів, завдяки соцмережам швидко набули популярності в усьому світі.

Вже за два місяці 15 міст почали проводити Вечори лузерів.

Тепер рух поширився на понад дві сотні міст у 75 країнах. Заходи відвідують сотні людей, а на зустрічах у Франкфурті та Мехіко нерідко буває понад тисяча учасників.

Характерно, що найбільшою популярністю такі заходи користуються саме в тих країнах, де не прийнято публічно обговорювати свої поразки, як-от Японія, Німеччина або Мексику.

Не обходиться й без курйозів. Так, у мусульманських країнах для назви вечірок використовують абревіатуру FUN, оскільки через нецензурний вислів в оригіналі, заходи можуть заборонити.

Попри культурні відмінності, людям потрібна можливість відверто обговорювати свої невдачі, не боячись, що їх засудить суспільство або родина.

"Дізнатися про те, що інші також опинялись у подібній ситуації, є важливим досвідом, який допоможе впоратися з негативними емоціями", - зазначає Янік Квік, генеральний директор глобальної мережі FuckUp Nights.

Швидкий зліт - елегантне падіння

Публічне визнання невдач уже давно стало трендом в IT-корпораціях, але в решті світу не отримало великої підтримки.

У 2009-му у Сан-Франциско почала проводитися конференція Failcon, на якій засновники стартапів ділилися своїм досвідом професійних невдач, вчилися справлятися з ними і бути готовими до можливих провалів у майбутньому.

Оскільки тренд набув широкої популярності, з'явились й інші заходи, які допомагають впоратися з мінливістю успіху в IT-бізнесі. Такі події, як "Похорон стартапу" або "Розтин стартапу після смерті", тепер проводяться всюди.

У США і насамперед у технологічному світі Кремнієвої долини невдачі вітають. Тут прийнято зазнавати поразки "швидко" і "часто", а останнім часом поширюється мода навіть на "елегантний провал". Але в решті світу ставлення до професійних невдач й досі консервативне.

А втім, негативний досвід дає безцінні уроки і вчить людей бути сильнішими і гнучкішими, зазначають прихильники нового руху.

"Будь-яка історія невдачі вчить стійкості. Це не означає обов'язково духовного переродження, але усвідомлення, що "я пережив це і маю рухатися далі", є важливим життєвим уроком. Не зазнавши поразки, ви нічому не навчитесь", - підсумовує професор Шелл.

"Ми опановуємо цей негативний досвід, ділимось ним і святкуємо його".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Capital.