Слоуджамастан. Як посеред пустелі у США виникла нова країна

Між фініковими фермами каліфорнійської долини Коачелла та мексиканським кордоном простягається обпалена сонцем пустеля - кольору вицвілого хакі, наскільки сягає око. Ця посушлива земля всіяна кущами заввишки до коліна та тонкими, кволими деревцями. Повітря тремтить від рівномірного гудіння комах. А вдалині, мерехтячи в мареві, видніється підводний човен.

Це - Республіка Слоуджамастан, наймолодша мікродержава у світі. Розкинувшись на 11 акрах, ці випалені землі займають територію, повз яку водії зазвичай проїжджають, не звертаючи уваги. Але варто лише зайти всередину - і реальний світ зникає.

У цій "країні" Crocs заборонені на конституційному рівні. Листи з відповіддю всім адресатам заборонені законом. Перевищення швидкості дозволене, але лише якщо ви мчите додому з тако. Національна тварина - єнот.

У центрі всього цього - Ренді Вільямс, відомий також як "султан Слоуджамастану". Коли він не керує койотами, пустельними ігуанами та приблизно 25 000 "громадян", які називають його пустельну диктатуру домом, він працює програмним директором радіостанцій Z90 і Magic 92.5 у Сан-Дієго та відомий в ефірі як "R Dub". А з 1994 року він також веде радіошоу Sunday Night Slow Jams, яке нині транслюється більш ніж на 250 станціях по всьому світу.

Пристрасний мандрівник, Вільямс роками йшов до мети - відвідати кожну країну, визнану Організацією Об'єднаних Націй. На початку 2020 року йому залишалася лише одна остання зупинка. А потім світ пішов на локдаун.

Як і всі під час глобальної пандемії, Вільямс опинився замкненим і не знаходив собі місця. Часу було надто багато, їхати - нікуди, але його думки й далі мчали зі швидкістю реактивного літака. Саме тоді йому й спало на думку: "Якщо я не можу відвідати іншу країну, то чому б не створити власну?"

Як стати бутафорським диктатором

"У дитинстві мені подобалося займатися творчістю - чи то писати, чи малювати, чи робити картинки, чи працювати над шкільними проєктами. Тож це здалося мені найвищою формою такого заняття", - розповів мені султан під час екскурсії консульством (його кабінетом на радіостанції), де він зберігає колекцію пропагандистських матеріалів справжніх диктатур з усього світу.

"Я міг спрямувати на це всю свою творчу енергію", - додав Вільямс.

Він зателефонував своєму найкращому другові Марку Короні, щоб розповісти про свій задум. Корона просто розсміявся.

"Єдине, про що я тоді подумав, - це серія Family Guy, де Пітер створив власну країну, Піторію, - скаже Корона. - Я аж очі закотив, мовляв: "Ну добре, чувак. А де ця країна збиратися буде? У тебе вдома?"

Та Вільямс не відступив. Він почав шукати на сайті нерухомості землю, що відповідала б його вимогам. Ділянка мала бути більшою за п'ять акрів, із доступом до асфальтованої дороги та в межах досяжності автомобілем від його дому в Сан-Дієго.

З'явився один-єдиний варіант: незабудована, засипана піском ділянка з чагарниками й камінням, виставлена за 19 500 доларів.

"Це було кохання з першого погляду", - каже Вільямс.

Він купив землю у 2021 році.

Вільямс попросив Корону забрати у Фініксі стіл, схожий на президентський, і привезти його до Південної Каліфорнії. Вони розвантажили його посеред пустельної ділянки й почали позначати свою територію, встановлюючи дорожні знаки на каліфорнійській трасі 78, які проголошували їхню нову державу: "Республіка Слоуджамастан".

Цю назву Вільямс спершу запропонував жартома, але вона прижилася.

Місцева влада помітила це досить швидко. Знаки визнали встановленими надто близько до дороги. Вільямс трохи пересунув їх, щоб вони відповідали правилам округу, але й далі гордо заявляли про його нову мікродержаву.

"Люди проїжджали повз і не могли зрозуміти, що, в біса, відбувається, - каже Корона. - Вони, мабуть, думали, що ми терористи, і це, певною мірою, лише підлило оливи у вогонь. Це привернуло до нас ще більше уваги".

Але придорожній знак був лише початком. Спершу з'явився імпровізований прикордонний пункт. Потім - прапори й паспорти. І незабаром Республіка Слоуджамастан почала скидатися на справжню країну.

"І раптом я почав купувати поліцейські машини, монети й імміграційні будки", - каже Вільямс.

Вільямс проголосив себе султаном і почав відповідно вдягатися - темні сонцезахисні окуляри, випрасувана форма та вигадливі оздоблення, які, як він визнає, перегукуються з театралізованим військовим стилем лівійського тоталітарного правителя Муаммара Каддафі.

У цій ролі голос султана змінюється і переходить у те, що він називає "GFA" - загальний іноземний акцент, із подовженими голосними, із "z" замість "th" та з розкотистими "р".

П'ять років потому Слоуджамастан уже видає паспорти охочим мандрівникам, які хочуть стати неофіційними громадянами, карбує власну валюту та проводить церемонії підняття прапора.

Земля поділена на штати, зокрема Дубландію, Баксильванію та Королівство Хотдамнастан. Султан навіть написав національний гімн - Slowjamastan (I Think It's Going to Be an Awesome Place) - на мотив Rocket Man Елтона Джона.

Для тих, хто хоче офіційніше оформити свою участь, є титули, які можна отримати.

"Можливо, ти якийсь хлопець з Північної Кароліни й хочеш зробити свій LinkedIn значно переконливішим, - каже Вільямс. - Можеш вигадати собі титул, заплатити невелику суму - і бам - ти вже член парламенту".

Хоча посади в цій диктатурі мають свою ціну (посли платять 10-25 доларів США на місяць), громадянство відкрите й безкоштовне для всіх. Наразі мікродержава має 25 000 самостійно зареєстрованих "громадян" зі 120 країн - це більше, ніж у деяких визнаних держав, зокрема у Ватикану, Тувалу та Палау.

Хоча багато хто взаємодіє зі Слоуджамастаном лише здалеку - через жартівливі дописи мікродержави в соцмережах, - спільнота також збирається й наживо.

Церемонії, як-от запуск першого військово-морського судна країни - зламаного підводного човна під назвою SS Badassin, призначеного "захищати землю від будь-якої контрабанди", - відкриті для всіх.

Однак повноцінне громадянство (яке можна отримати, просто заповнивши онлайн-форму) дає людям доступ до ширшого досвіду.

Повна втеча

За словами султана, люди стають слоуджамастанцями з різних причин. Комусь цікаво. Хтось сміється. А хтось просто шукає перепочинку від решти світу.

"Не треба вам пояснювати, наскільки все стало роз'єднаним, - каже султан. - Щоразу, коли відкриваєш фейсбук, люди втрачають друзів і родичів через політику. Це зайшло надто далеко".

"Слоуджамастан - це втеча від усього цього. Окрім нашої політики, ми взагалі забороняємо будь-які розмови про політику", - додає він.

У час, коли дедалі більше американців розчаровуються політикою своєї країни та придивляються до інших паспортів, Вільямс каже, що громадяни США становлять приблизно 50% населення Слоуджамастану.

Султан подає зростання країни як глобальне, а не політичне явище. Нещодавній сплеск заявок із Бангладеш - доказ того, що привабливість Слоуджамастану, за його словами, "не знає кордонів".

Стефані Геддон уперше почула про Слоуджамастан, коли учасник згадав цю країну в одному з випусків Jeopardy! Згодом вона розшукала Вільямса на туристичній виставці Long Beach Travel and Adventure Show.

"Я просто хотіла подякувати султанові за радість, яку він приніс у моє життя", - сказала Геддон, яка тепер є громадянкою.

Для неї ця радість полягає у взаємодії з частими дописами мікродержави в соцмережах: там є все - від жартівливих нагадувань про унікальні закони країни до фото нових громадян, які з гордістю демонструють свої слоуджамастанські паспорти.

"Усе в цьому робить мене щасливою. І думаю, тисячі й тисячі інших громадян Слоуджамастану зі мною погодяться. Для всіх нас [у Сполучених Штатах] це важкий час, але тут є щось радісне".

З пустелі на світову арену

За оцінками, у світі існують сотні мікродержав. Одні розташовані посеред міжнародних вод, інші - у тихих передмістях.

Наступного року Слоуджамастан прийматиме MicroCon 2027 - з'їзд мікродержав. Делегати з понад 43 самопроголошених держав - від Бомбардувальної Республіки до Драконячого Острова - зберуться, щоб обговорити все: від геополітичного суверенітету до створення герба.

Як зазначають на сайті події: "Це косплей, який зустрічається з державотворенням".

Хоча султан каже, що на пустельній території Слоуджамастану чекають на відвідувачів, наразі там немає місця для ночівлі. Хоча там уже є знак із зображенням реактивного літака на злітній смузі та Вільямс, який віддає честь, із написом: "Міжнародний аеропорт Ренді Вільямса - незабаром (майже)". Тому MicroCon 2027 проведуть у пентхаусі хмарочоса в Сан-Дієго.

Для Вільямса ця мікродержава завжди була про подорожі. Він показав мені нещодавнє повідомлення від одного з іноземних громадян з Узбекистану.

"Я сказав їм: "Гей, я був у вашій країні", - і показав їм фото. І от так - ми миттєво стаємо пов'язаними", - каже він.

Він сподівається будувати Слоуджамастан на цьому самому відчутті - як місце, яким би нетрадиційним воно не було, де люди з усього світу можуть взаємодіяти, а згодом і приїхати.

У травні 2023 року Вільямс нарешті відвідав останню країну, що залишалася в його списку, - Туркменістан, завершивши місію, яку розпочав багато років тому.

На той момент Слоуджамастан уже не був просто заміною, що мала заповнити прогалину, а став чимось, що сформувалося поруч із цим прагненням, - ще одним способом налагоджувати зв'язки між людьми різних культур і країн.

"Слоуджамастан не належить мені, - каже він, зробивши паузу, а потім виправився. - Тобто, я диктатор. Але насправді він належить усім. Для кожної людини він означає щось своє".