Фейкові поліцейські, долари та кімнати катувань - як працювала імперія обману в Камбоджі

Прогулюючись темними коридорами шестиповерхового казино Royal Hill, складається враження, що кожні двері ведуть у інший світ.

В одній кімнаті - точна копія в'єтнамського банку. В іншій - австралійська поліцейська дільниця. На стіні висить сорочка китайського поліцейського. На стінах - мотиваційні гасла: "Гроші приходять звідусіль". На підлозі валяються фальшиві долари.

Це був величезний центр шахрайства у прикордонному містечку Камбоджі О Смач. Тисячі людей з різних країн працювали тут під суворим контролем, ошукуючи жертв по всьому світу та позбавляючи їх заощаджень.

У грудні тайська авіація розбомбила Royal Hill під час короткої прикордонної війни з Камбоджею. Працівники втекли, залишивши напівпорожні миски з локшиною, банки з колою та сильний неприємний запах.

Сьогодні казино Royal Hill порожнє. Вибиті вікна, дірки у стінах й даху, все вкрите пилом.

Військові привели нас сюди, щоб показати масштаби шахрайської індустрії Камбоджі та попросили міжнародної допомоги у її ліквідації.

Таємниці Royal Hill

Дивовижно, але про Royal Hill майже нічого не було відомо, поки тайці не взяли його під свій контроль.

Сусіднє казино O Smach вже потрапляло в новини: працівники тікали, скаржачись на жорстоке поводження.

Його власник, Лі Йон Фат, - один з найвпливовіших магнатів Камбоджі, близький до правлячого клану Хун на чолі з колишнім прем'єром Хун Сеном. США та інші країни ввели проти нього санкції за ймовірну причетність до торгівлі людьми та онлайн-шахрайства.

А от власник Royal Hill, Лім Хенг, волів залишатися в тіні. Його ім'я ніколи не фігурувало у міжнародних санкційних списках, хоча, як і Лі Йон Фат, він отримав почесний титул Neak Oknha від Хун Сена - для цього потрібно було пожертвувати мінімум 500 000 доларів. Титул робить його частиною вузької еліти Камбоджі.

Одним з небагатьох відомих фактів про нього є звичка відвідувати місце кремації сумнозвісного лідера "червоних кхмерів" Пола Пота, неподалік іншого його казино на північному кордоні з Таїландом.

Як заробляли гроші

Більшість камбоджійських магнатів розбагатіли після завершення громадянської війни 1991 року, скуповуючи величезні земельні ділянки. Спершу вони заробляли на незаконній вирубці лісів та плантаціях, а згодом - на спекуляціях нерухомістю за підтримки китайських інвесторів.

У прикордонних регіонах, таких як О Смач, казино стали найприбутковішою бізнес-моделлю, користуючись заборонами на азартні ігри в сусідніх країнах, зокрема в Таїланді та Китаї.

За три десятиліття уряд Камбоджі видав близько 200 ліцензій на казино.

Казино приваблювали китайські злочинні синдикати, які також запускали прибуткові онлайн-ігри.

Але у 2019 році Хун Сен, під тиском Китаю, заборонив ігри на гроші в інтернеті, а пандемія COVID-19 зупинила міжнародні поїздки.

Синдикати перемикнулися на онлайн-шахрайство, заманюючи молодих працівників з усього світу обіцянками високих зарплат.

Хтось розумів, що буде обманювати, а хтось думав, що працюватиме в офісі або програмуватиме.

Лише прибувши на місце роботи, багато хто усвідомлював, наскільки жорсткими були умови.

Ми знайшли документи, які описували шахрайські схеми кількома мовами, щоб викликати довіру у жертв.

Поруч із кімнатою з макетом бразильської дільниці були кабінети зі звукоізоляційними панелями. На столах лежали записи португальською з інструкціями для працівників, що пояснювали способи обману жертв.

Щоб залякати людей і змусити їх переказувати гроші або розкривати банківські дані, використовувались навіть підроблені повістки поліції Сан-Паулу.

Страх і покарання

У Royal Hill ми також знайшли документи китайською, де описували покарання за невиконання планів. Наприклад, якщо працівник не зміг ініціювати онлайн-стосунки з жертвою, його били п'ять разів тростиною наприкінці дня.

За три невдалі дні - щонайменше десять ударів.

Розмови з колегами або відмова ділитися особистою інформацією для довірливих стосунків із жертвами - каралися так само.

"Декого били електрошоком. Декого відправляли у "Чорну кімнату", де відбувалися жахливі катування", - розповів Вілсон, молодий уродженець Уганди, найнятий у серпні.

Він думав, що працюватиме в Малайзії у сфері цифрового маркетингу. Зараз він перебуває в столиці Камбоджі, Пномпені, під опікою благодійної організації.

За словами Вілсона, люди працювали по 15–16 годин на день.

Працівники отримували штрафи за запізнення, мусили просити дозволу на туалет, а кожен вихід фіксувався у спеціальній формі.

Люди суворо дотримувалися сценаріїв китайських керівників і використовували штучний інтелект для зміни голосу та зовнішності.

"Ми мали грати роль 37-річної багатої жінки, яка шукає чоловіка. Спілкувалися з літніми американцями, змушували їх повірити, що вона закохалася, а потім маніпулювали ними, щоб вони купували товари", - згадує він.

Навіть під час тайського бомбардування працівників змушували продовжувати роботу.

"Кожного разу, коли ми чули вибух, будівля здригалася - ми вибігали налякані, але потім поверталися і продовжували працювати", - розповідає Вілсон.

Дії уряду та міжнародний тиск

Багато років уряд Камбоджі ігнорував міжнародні попередження про масштабне шахрайство.

У звіті Держдепартаменту США за 2025 рік країну критикували за бездіяльність. Коли у вересні 2024 року США ввели санкції проти Лі Йон Фата, керівна партія вимагала скасувати їх, звинувачуючи Америку у порушенні суверенітету.

Але цього року під тиском міжнародної спільноти Камбоджа різко змінила курс.

Поліція провела рейди у підозрілих центрах, а прем'єр-міністр Хун Манет пообіцяв ліквідувати шахрайську індустрію до кінця квітня, заявивши, що вона руйнує економіку та репутацію країни.

Найгучнішим стало затримання та екстрадиція до Китаю Чена Чжи, молодого китайського підприємця, якого США та Британія звинувачують у керуванні великою мережею шахрайства.

Його публічно вивели з літака у наручниках і з закритим обличчям.

Багато центрів тепер порожні, понад 10 000 іноземних працівників репатрійовані, але експерти сумніваються, що шахрайство в Камбоджі повністю зникло.

Окрім Чен Чжи, жоден магнат, який володіє казино та шахрайськими центрами, не постраждав.

Лі Йон Фат та інші магнати продовжують жити в Камбоджі, попри санкції за кордоном.

При цьому вони голосують за нові закони, які обіцяють суворе покарання для шахраїв.

Що ж до Лім Хенг, власника Royal Hill, - то до тайської інтервенції він взагалі не фігурував у розслідуваннях та матеріалах про шахрайство.