Теракт у Києві: чому втекли патрульні, навіщо вбивця писав себе на диктофон і звідки в нього зброя

Близько 17 години в суботу, 18 квітня, на вулиці Деміївській в Києві неподалік станції метро "Голосіївська" відбулась стрілянина. Літній чоловік з карабіном без видимих причин розстріляв півтора десятка випадкових перехожих і працівників магазину поряд. Загинули 7 людей, поранені ще семеро. В цій історії доволі нетипового для України "масшутінгу", тобто масової стрілянини в громадських місцях, досі залишається багато "білих плям".

Як розгортались події за даними слідства?

Близько 16:30 мешканець квартири на 5-му поверсі по вул. Деміївська, 35 пенсіонер Дмитро Васильченков, 1968 року народження, в черговий раз посварився зі своїм сусідом з 6-го поверху. Суперечки між ними тривалий вже певний час. Цього разу підставою начебто стали ремонтні роботи.

Васильченков взяв зареєстровану на себе травматичну зброю - пістолет для відстрілу гумових куль - і почав стріляти як в сусіда, так і в членів його родини біля під'їзду будинку: неповнолітнього сина і дружину.

Загалом з пістолета він здійснив 12 пострілів.

Потім пенсіонер повернувся в свою квартиру, взяв нарізний карабін з 30 патронами, підпалив квартиру і вийшов на вулицю. Рухаючись до супермаркету по сусідству він пройшов близько 300 метрів, розстрілюючи випадкових перехожих.

Біля свого будинку, на вулиці і безпосередньо в магазині він вбив 7 людей. Ще 7 залишаються в лікарні (4 - в реанімації), серед них і поранений хлопчик.

Коли Васильченков перебував в супермаркеті, поліція оточила об'єкт і 40 хв намагалась вести з ним перемовини. Коли стало зрозуміло, що злочинець не йде на контакт, то поліцейський спецпідрозділ КОРД штурмом взяв будівлю і застрелив нападника.

При цьому перші поліцейські, а саме черговий патрульний екіпаж, прибули на місце подій ще майже за годину до стрілянини в супермаркеті. Однак двоє патрульних, які побачили біля будинку пораненого хлопчика і збиралися надавати йому допомогу, втекли, як тільки почули серію пострілів поруч з собою.

Наразі кримінальне провадження щодо стрілянини в Голосіївському районі прокуратура передала з поліції до Служби безпеки України.

Та кваліфікувала злочин як "терористичний акт" (ч. 3 ст. 258 Кримінального кодексу).

Що відомо про вбивцю і його мотиви?

Васильченков Дмитро Васильович мав би 21 квітня святкувати свій 58-й день народження. Щоправда, за даними правоохоронців, цей чоловік не мав родини, друзів і вів усамітнений стиль життя, особливо після смерті матері декілька років тому.

Згідно з даними поліції, він народився в Москві, згодом служив в українській армії в Одеській області, на початку 2000-х вийшов на пенсію і повернувся до Росії.

У 2017 році він переїхав до Бахмута в Донецькій області (з травня 2023 року це місто перебуває під окупацією російської армії), а за декілька років перемістився до Києва, де і проживав на вул. Деміївській. Ні сім'ї, ні дітей у Васильченкова не було.

Щодо служби в ЗСУ, то з 1992 до 2005 року він був у автомобільних військах в Одеській області. Мав звання майора.

За даними поліції, Васильченков був доволі імпульсивною, конфліктною людиною. Періодично між ним і його сусідами виникали сварки.

В його соцмережах можна знайти дописи, де він негативно згадує українську владу і позитивно - "російських офіцерів". Також пенсіонер публікував антисемітські дописи.

"Не можна сказати, що в нього була позиція проукраїнська", - так охарактеризував погляди нападника очільник Національної поліції Іван Вигівський.

І голова Нацполу і міністр внутрішніх справ Ігор Клименко впевнені, що Васильченков мав психічні відхилення. Слід зауважити, що результатів посмертної експертизи його стану ще немає.

Однак керівники правоохоронної системи звертають увагу, що нападник під час вчинення злочину не формулював якихось вимог, а лише бурмотів "беззмістові речення і окремі слова". Відповідно, говорити про якийсь цілеспрямований мотив Васильченкова поки що не доводиться.

"Психічний стан нападника явно був нестабільний", - наголошує міністр Клименко.

Попри явну симпатію Васильченкова до російської армії, яку можна простежити серед його дописів в соцмережах, малоймовірно, що він діяв під кураторством російських спецслужб, вважає джерело ВВС в керівництві української правоохоронної системи.

"Гіпотетично все можливе, але станом на зараз ми бачимо, що це був просто психічно хворий чоловік", - наголосив співбесідник.

СБУ, яка веде розслідування, заявила, що вживаються "комплексні заходи", щоб встановити можливі мотиви стрільця.

Навіщо він записував себе на диктофон?

Міністр Ігор Клименко на зустрічі з журналістами 20 квітня повідомив, що Васильченков під час вчинення злочину весь час записував себе на диктофон телефону.

Це виглядає як доволі нетипова поведінка для таких нападників.

"Це (диктофонний запис. - Ред.) якраз дало можливість зрозуміти похвилинно, що там відбувалося. Він постійно бурмотав щось. Сказати і зрозуміти, що він надиктовував, дуже важко", - сказав міністр.

Голова МВС також оприлюднив частину цих записів. Зокрема, Васильченков ймовірно коментуючи конфлікт з сусідом, який називає його "директор", каже фразу:

"Директор, директор каже, до речі, він живе в цьому будинку, такий дорослий".

На вимогу сусідки показати зброю нападник каже: "Я не дістав нічого, покажіть, що я дістав зброю".

Більша частина записів - це аналогічні беззмістовні розмови Васильченкова з перехожими чи з самим собою.

Для чого він вів ці записи?

Правоохоронці впевнені, що так злочинець намагався створити докази своєї "невинуватості" у випадку судового процесу проти нього через конфлікт з сусідом.

"Ми так думаємо, попередньо, що він спеціально почав записувати. Тобто він, може, не думав стріляти. Він записував цей скандал, щоб його потім не звинуватили в суді, наприклад, або в поліції в тому, що він комусь щось сказав. Але його клемануло, це по його словах на записі чути. На його буркотіння одна із жертв сказала "Шо, пластинка заїла?" - сказав міністр Клименко.

Рішення Васильченкова вести запис на диктофон також може бути пов'язане з тим, що два роки тому він вже притягався до кримінальної відповідальності. Його судили по ст. 125 КК ("легкі тілесні ушкодження") через бійку в магазині.

Однак 15 лютого 2024 року суд закрив справу через примирення обвинуваченого і постраждалого. Слід зауважити, що в судовому рішенні вказано, що Васильченков є уродженцем Києва, а не Москви, на чому публічно акцентували українські правоохоронці.

Як він отримав зброю

Враховуючи публічні заяви правоохоронців про "нестабільний психічний стан" Дмитра Васильченкова, виникає питання, як він отримав офіційний дозвіл на володіння вогнепальною зброєю і без проблем кожні 3 роки його продовжував. В останнє це відбулося в грудні 2025 року.

Тоді для продовження ліцензії на три одиниці зброї (травматичний пістолет "Форт", нарізний карабін МКМ і знаряддя вбивства - нарізний карабін KelTec) він приніс медичну довідку, де зокрема було вказано про відсутність психічних захворювань.

Голова МВС Клименко зазначив, що довідка справжня, але є сумніви в тому, що Васильченков дійсно пройшов медичне обстеження.

"Зараз в рамках провадження всі документи вилучили. І взагалі загостримо зараз увагу на суб'єктах, які можуть видавати такі довідки", - сказав він.

Питання, як і коли вперше пенсіонер отримав право на володіння зброю, ще вивчається, повідомив голова Нацполу Іван Вигівський.

При цьому масових перевірок власників зброї в Україні (а таких близько 1,5 млн) правоохоронці не планують проводити.

В Україні вже десятки років тривають дискусії щодо легалізації права на володіння бойовою вогнепальною зброєю серед громадян.

Станом на зараз законодавство дозволяє громадянам України старше 25 років (у деяких випадках - з 18 і 21 року) отримував через систему Нацполії дозвіл на зберігання і носіння травматичної, пневматичної, гладкоствольної і нарізної зброї. Два останні типи зброї переважно використовуються мисливцями і спортсменами.

Для отримання дозволу громадяни мають пройти медичний огляд, теоретичні і практичні курси поводження зі зброєю в стрілецькому тирі, а також надати поліції пакет документів, зокрема і довідку про відсутність судимості.

Міністр Ігор Клименко вважає, що в Україні необхідно прийняти закон про "цивільну зброю". Це дозволило б класифікувати види зброї, які може мати цивільний громадянин і за яких умов він мав би право застосовувати її для самозахисту.

"Я хочу закон про цивільну зброю...Ми готові до цього діалогу. Хочемо, щоб ця система була. Щоб було в людей право на збройний самозахист. І, головне, щоб ця людина була підготовлена", - заявив він.

За словами міністра, наприкінці квітня відбудуться консультації з депутатами і експертами щодо перспектив законодавчої легалізації вогнепальної зброї.

Повертаючись до Васильченкова, слід зауважити, що навіть якщо він мав психічні захворювання, це не заважало йому активно брати участь в судових процесах в останні роки.

Наприклад, крім справи про бійку в магазині, він також в судовому порядку домігся в січні 2024 року перерахунку своєї пенсії як військового пенсіонера. За підсумками розгляду суд постановив збільшити її на 2 тисячі гривень.

Чому втекли патрульні?

Крім самого факту вчинення масової стрілянини на вулиці великий резонанс викликало те, що патрульні, які першими прибули на виклик, ніяким чином не спробували зупинити нападника, а просто втекли.

44-річна жінка-поліцейська та її 27-річний напарник, озброєні табельною зброєю, прибули до під'їзду будинку, де жив Васильченков, майже за годину до подій в супермаркеті.

Вони побачили пораненого хлопчика і намагалися надати йому допомогу, коли почули серію пострілів. Патрульні залишили дитину і втекли до своєї машини, викликавши підмогу.

Ці дії зафіксували на відео як випадкові перехожі, так і боді-камери самих поліцейських.

Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко назвав цю поведінку патрульних "ганебною, негідною" і "соромом для системи".

"Те, як вони повелися в цей момент - це великий сором. Дві дорослі людини, які присягали на захист, залишили цього хлопчика сидіти на асфальті, а самі втекли. Як мінімум вони мали зайняти позицію, привести зброю до бою. Намагатися зупинити стрільця всіма способами - аж до негайної ліквідації".

На його думку, абсолютна більшість співробітників поліції в цій ситуації вчинили б інакше.

Щоправда слід зауважити, що жінка-патрульна хоч і прослужила в поліції понад 10 років (вона прийшла в Департамент патрульної поліції на першому конкурсі в 2015 році), але займала офіцерську посаду в штабі.

Лише через великий некомплект співробітників в Києві - близько 20% - її довелося залучати зі штабної роботи до патрулювання в наряді.

Її напарник прослужив в поліції лише 2 роки. Він прийшов на службу на початку 2024 року після завершення навчання в Академії патрульної поліції.

Обидва патрульних звільнені з органів внутрішніх справ. Їм повідомили про підозру в службовій халатності (ч. 3 ст. 367 КК України).

За даними джерел ВВС, вони визнали свою провину і пояснили, що "просто злякалися" і тому не відреагували як слід на події навколо.

Слідчі Державного бюро розслідувань просять суд помістити підозрюваних під варту. Їм загрожує до 8 років за ґратами.

Крім них своїх посад позбулися начальник Департаменту патрульної поліції Євген Жуков (він став радником голови Нацполу, замість нього тимчасово патрульних очолив генерал Олександр Фацевич), а також керівники патрульної Києва - від командира взводу до начальника столичного управління.

Щоб не допустити повторення цієї ситуації керівництво МВС ініціює зміну систему бойової підготовки поліцейських. Інструктувати їх будуть військові, які пройшли бойові дії на фронті.

"Тепер патрульні поліцейські будуть жити на полігонах по черзі... Це стосується всіх підрозділів спочатку патрульної служби, потім ми хочемо перейти і на райвідділки", - заявив Клименко.

За його словами, патрульні мають бути звиклими до пострілів.