До 100‑річчя королеви Єлизавети ІІ. П'ять її легендарних убрань

Королева Єлизавета ІІ була, мабуть, найвідомішою жінкою свого часу, а її стиль — хоч і стриманий, а часом навіть консервативний — упізнавали з першого погляду.

Протягом 70 років на троні незмінною залишалася не лише сама королева, а й вражаючі капелюшки та яскраві пальта, які вона вдягала на публічні заходи, а також твід, шотландська клітинка й головні хустки, що складали її повсякденний образ.

Її вбрання були ретельно продумані — вони поєднували практичність і часто символічний підтекст, уособлюючи "м'яку силу", дипломатію та стабільність.

Нова виставка в Королівській галереї Букінгемського палацу, на якій представлені експонати з десяти десятиліть життя королеви, присвячена сторіччю з дня її народження (21 квітня). Окрім іншого, вона демонструє, як змінювалася Велика Британія за довгі роки правління Єлизавети ІІ.

Із 200 експонатів, представлених на виставці, — зокрема вбрання, прикрас, головних уборів, взуття та аксесуарів — ми відібрали п'ять найбільш культових образів.

Твід і спідниця з шотландської клітинки

Це вбрання, створене її кравцем Норманом Гартнеллом, королева вперше вдягла у 1950‑х роках: воно складалося з жакета з твіду Harris і спідниці в шотландську клітинку Balmoral.

Цей комплект, який упродовж десятиліть залишався незмінним атрибутом повсякденного образу королеви, був практичним — що відповідало її любові до активного відпочинку на природі — і зовні стриманим.

Втім, оглядачка королівської моди й авторка журналу Vogue Маріан Квей зазначає, що послання, яке ніс цей образ, було зовсім іншим. За її словами, використані тканини мали на меті «продемонструвати британську моду, майстерність виконання та вітчизняне виробництво».

Вона додає, що в жіночний силует і приглушену колірну гаму образу вплетені ноти «стабільності, надійності та м'якої сили».

"Це ніби сказати: "Я тут головна", — але без зайвої помпезності", — каже Квей.

Квей зазначає, що це зовсім не була спроба стати законодавицею моди.

"Якби вона гналася за модними трендами, ми подумали б, що вона легко піддається будь‑яким новим віянням", — додає вона, маючи на увазі, що традиційний стиль допомагає створити відчуття стабільності.

Водночас з часом цей образ почали вважати квінтесенцією британського стилю.

За словами кураторки виставки Керолайн де Гіто, він справив величезний вплив на сучасних дизайнерів. Як приклад вона наводить колекцію Balmoral 2024 італійського бренду Miu Miu, у якій були переосмислені шотландські клітинчасті кілти королеви.

Сукня для коронації

Коронаційна сукня королеви 1953 року, також створена дизайнером Норманом Гартнеллом, була виготовлена з шовку, виробленого в графстві Кент, і оздоблена вишуканою вишивкою із золотими стеклярусними намистинами, стразами та перлами.

І хоча в цій сукні втілено всі характерні риси блискучого британського майстерства, яке так цінувала Єлизавета ІІ, саме символізм — що став візитівкою її стилю — надає їй особливої виразності.

На сукні зображені квіткові емблеми чотирьох країн Об'єднаного Королівства, і, схваливши восьмий варіант дизайну, запропонований Гартнеллом, королева також попросила додати символи інших держав Співдружності.

Поряд з англійською тюдорівською трояндою, шотландським чортополохом, валлійською цибулею‑пореєм та ірландською конюшиною, на сукні зображені канадський кленовий лист і індійський лотос.

"Ця сукня, по суті, була жестом пошани Британії до країн Співдружності", — каже Квей.

За словами Квей, вибір одягу "справді відображав те, якою була наша королева і як вона правила".

Сукня "Ейзенхауер"

У 1957 році Єлизавета ІІ вдягла вишукану зелену сукню без рукавів, також створену Гартнеллом, на державний банкет, організований на честь президента США Дуайта Ейзенхауера в посольстві Великої Британії у Вашингтоні.

"Вона перебувала на світовій арені протягом 70 років, і справді вражає те, що у виборі одягу їй завжди вдавалося зробити правильний крок", — каже де Гіто.

Водночас із погляду конкретного послання, яке королева намагалася донести, ця сукня викликає суперечливі оцінки.

"Це абсолютно прекрасна сукня, — зазначає де Гіто, — але, чесно кажучи, я не бачу в ній якогось чітко зчитуваного символічного змісту".

Якими б не були її наміри, відомо, що королева вдягала цю сукню під час візиту до США, метою якого було зміцнення трансатлантичних зв'язків у період холодної війни.

На думку Квей, ця розкішна дизайнерська робота свідчить про те, яким саме королева хотіла бачити образ Британії. Вона додає, що "свіжий яблучно‑зелений" колір сукні міг бути відсиланням до Америки.

"Від того, що Нью‑Йорк відомий як "Велике яблуко", і до особливого місця, яке "американський пиріг" посідає в американській культурі, — яблука стали синонімом усього по‑справжньому американського", — каже вона.

"Ця сукня ніби промовляє: "Я — королева Великої Британії, це — ми, але водночас я віддаю вам шану", — зазначає Квей.

Письменниця та оглядачка королівської моди Елізабет Холмс зауважує, що на початку свого правління королева використовувала одяг, аби «заявити про себе по‑новому — як про гламурну молоду жінку на світовій арені, де домінували чоловіки».

"Вбрання, створені Гартнеллом, часто мали акцентовану талію та пишну спідницю, які підкреслювали її жіночність, а не намагалися її приховати", — додає вона.

Синя сукня та жакет‑болеро

Сукня кольору "синій зимородок" із криноліновою спідницею та підібраний до неї жакет‑болеро, які королева вдягала на весілля своєї сестри, принцеси Маргарет, у 1960 році, мають "неймовірну позачасову красу", зазначає де Гіто.

Сукня з деталями з гіпюрового мережива повторювала силует весільної сукні нареченої й поєднувалася з синім капелюшком, оздобленим трьома синіми шовковими трояндами, що, як вважають, було відсиланням до повного імені її молодшої сестри — Маргарет Роуз.

Хоча сукня вражає ретельним кроєм, де Гіто зауважує, що вона дає уявлення про переломний момент в історії країни, яка стояла на порозі змін. Це був останній випадок, коли членкиня королівської родини, не будучи нареченою, вдягла на весілля сукню завдовжки до підлоги.

"Королева прожила надзвичайно довге життя, і її біографія відображає період, коли британська мода справді сформувалася", — каже де Гіто.

"Це був 1960 рік — нам ще належало увійти в бурхливі 60‑ті, коли довжину спідниць скоротила [британська дизайнерка] Мері Куант. Це був саме такий історичний момент", — додає Квей.

У молодості королева віддавала перевагу темним кольорам, однак саме в цей період почала проявлятися її любов до синього — серед багатьох інших яскравих відтінків, які вона носила.

"У синьому є щось заспокійливе: він викликає довіру, не будучи надто нав'язливим. Це дипломатія моди", — каже Квей.

Прозорий плащ

Прозорий пластиковий плащ 1960‑х років вирізняється серед багатьох інших експонатів, представлених на виставці. Його створив ще один кутюр'є королеви — Гарді Ейміс, який згодом розробив костюми в стилі космічної ери для фільму Стенлі Кубрика 1968 року «Космічна одіссея».

Подібно до прозорих пластикових парасольок, що пізніше стали її візитівкою на офіційних заходах, цей плащ також дозволяв людям бачити яскраві сукні королеви за будь‑якої погоди.

Кольори мали значення, каже де Гіто, і було важливо, аби люди, які приходили подивитися на неї, справді могли це зробити. «Тож навіть якщо ви стоїте в десятому ряду натовпу, ви можете побачити постать у яскраво‑жовтому пальті чи в будь‑якому іншому вбранні… Ви побачили королеву», — зазначає вона.

Цей футуристичний плащ — модний у 1960‑х — також свідчить про те, наскільки королева йшла в ногу з часом. Квей зауважує, що «вона не хотіла, аби її вважали іконою моди».

Водночас де Гіто підкреслює, що поряд з усіма цими тонкими натяками модні тенденції також відігравали важливу роль у багатьох образах королеви в молоді роки.

У 1940‑х роках був очевидним вплив "New Look" Крістіана Діора з підкресленою талією, а згодом, у 1950‑х, в одязі королеви з'явилися відсилання до більш об'ємного стилю іспанського модного дому Balenciaga, зазначає де Гіто.

"У 60‑ті роки вона носила доволі короткі спідниці, невеликі приталені костюми, яскраві кольори — усе це справді відображає ту епоху", — додає вона.

До 1970‑х років навіть королева почала вдягати вільніші вечірні сукні з драпірованими рукавами та мереживними візерунками.

Попри те що королева стежила за модними тенденціями, її легко впізнаваний стиль залишався «дуже елегантним, типово британським і стриманим», каже де Гіто.

Вона додає, що спільним для всіх десятиліть було те, що у виборі одягу королева «завжди робила правильний вибір» — завжди доречний до конкретної події.

"Для людини, яка перебувала на світовій арені протягом 70 років, це справді вражає".

Виставка «Королева Єлизавета ІІ: її стильне життя» проходить у King's Gallery з 10 квітня 2026 року. Цю статтю вперше опублікували в грудні 2025 року, але її оновили до відкриття виставки.

Ілюстрації: Джез Фрейзер/ВВС

Фото — Royal Collection Enterprises Limited 2025 | Royal Collection Trust