Що таке лазерний пінцет? Пояснюємо відкриття лауреатів Нобеля в 100 і 500 словах

Автор фото, Getty Images

    • Author, Ніколай Воронін
    • Role, BBC
  • Час прочитання: 3 хв

Нобелівську премію з фізики отримали американець Артур Ашкін, француз Жерар Мору і канадка Донна Стрікленд - за свої відкриття, які, як було заявлено на церемонії, здійснили революцію в лазерній фізиці.

96-річного Ашкіна відзначили премією за розроблену ним технологію оптичного пінцета, яку члени Нобелівського комітету назвали давньою мрією письменників-фантастів.

Жерар Мору і Донна Стрікленд, що стала третьою жінкою-лауреатом в історії цієї найвищої нагороди наукового світу, відкрили спосіб отримання коротких лазерних імпульсів високої інтенсивності, які, зокрема, зробили можливими лазерні операції з коригування зору.

BBC коротко (в 100 словах) і трохи докладніше (в 500 словах) пояснює, в чому суть цих революційних відкриттів.

Історія в 100 словах

"Мрія письменників-фантастів"

Опис методу лазерного пінцета і справді більше схожий на розповідь про технології майбутнього з науково-фантастичного роману.

Він дозволяє використовувати лазерні промені, тобто потоки поляризованого і вузькоспрямованого світла, як мікроскопічні щипці, які можуть захоплювати фізичні об'єкти розміром всього декілька мікронів і маніпулювати ними.

Не дивно, що ця технологія знайшла найширше застосування в вивченні структури й принципу роботи білків, молекули яких настільки малі, що їх не можна роздивитись навіть в кращий оптичний мікроскоп.

Оптичним пінцетом можна також захоплювати живі клітини, віруси та навіть окремі атоми.

Другу технологію, яка використовується в лазерній хірургії, Стрікленд і Мору запропонували ще у 1985 році й вона отримала назву "посилення чірпірованних імпульсів" (CPA). Вона дозволяє значно збільшувати потужність лазерного променя.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Лазерний пінцет може помістити під мікроскоп окрему молекулу

Історія в 500 словах

Мрія і реальність

Артур Ашкін ще студентом мріяв про створення світлової пастки, яка утримувала б фізичні об'єкти за допомогою тиску потоку випромінювання.

Після довгих експериментів у 1987 році йому, нарешті, вдалося створити оптичний пінцет, який дозволяє захоплювати й розглядати мікроскопічні частинки, атоми, віруси, бактерії та інші живі клітини, не пошкоджуючи їх.

Лазерні вусики пінцета можуть повертати об'єкти, стискати їх або розтягувати, а при необхідності - розрізати на частини. Для біофізиків цей інструмент просто відкрив нові горизонти, оскільки він дав можливість вивчати білки, молекулярні двигуни, ДНК і внутрішнє життя клітини в цілому.

За свої роботи Ашкін відзначений цілою низкою престижних наукових премій, в тому числі й вищої американської нагороди - премії Національної академії наук. Однак до 96 років він так і не став нобелівським лауреатом, хоча ще в 1997 році премія була присуджена за розробку методів охолодження і утримування атомів за допомогою світла лазера.

Серед трьох лауреатів премії тоді виявився його колега Стівен Чу, а сам Ашкін пізніше зізнавався, що відчував немов увага Нобелівського комітету незаслужено оминула його, оскільки, за його словами, йому довелося вчити Чу, як робити світлові пастки.

Автор фото, GETTY IMAGES/HANNA FRANZEN

Підпис до фото, Лауреати цьогорічної Нобелівської премії з фізики: Артур Ашкін, Жерар Мору і Донна Стрікленд

Тепер американський професор нарешті отримав довгоочікувану нагороду - проте виявився настільки зайнятий написанням чергової наукової статті, що навіть не зміг поспілкуватися з журналістами після оголошення лауреатів.

"Заточка лазера"

Ашкіну дістанеться половина премії. Другу половину розділять між собою Донна Стрікленд і Жерар Мору, завдяки яким стали можливими лазерні операції з коригування зору.

Однак це лише одне із застосувань винайденої ними технології CPA, яка дозволяє з неймовірною точністю робити розрізи або свердлити отвори в самих різних матеріалах, включаючи і живі тканини.

Для цього лазерний промінь спочатку розтягують, потім посилюють, після чого знову стискають. Отриманий в результаті потужний ультракороткий світловий імпульс вимірюється фемтосекундами - тобто квадрильйонними частками секунди. Для порівняння, навіть світло за цей час проходить відстань менше мікрометра, що можна порівняти з діаметром вірусу.

До цього відкриття потужність лазерів була досить обмежена: промінь високої інтенсивності просто руйнував матеріал, який використовувався для посилення його енергії.

Пропустити X допис
Дозволити контент X?

Ця стаття містить контент, наданий X. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie X i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть "Прийняти та продовжити".

Увага: інші сайти можуть містити рекламу

Кінець X допису

Твіт Нобелівського комітету порівнює наносекундний лазер з фемтосекундним. Чорним кольором позначена зона нагріву, а білими дугами показана сила хвилі, викликаної ударом пучка світла.

Тепер саме так отримують імпульси максимальної потужності в фізичних лабораторіях по всьому світу. Спектр їх застосування дуже широкий: наприклад, такі промені використовують для лазерної терапії раку.

Автор цієї технології Донна Стрікленд стала першою жінкою-лауреатом Нобеля з фізики за 55 років і третьою за всю 118-річну історію нагороди. У 1903 році половину премії розділила з чоловіком Марія Кюрі; у 1963 році Марія Гепперт-Майер отримала чверть нагороди.

Першу наукову статтю, яка лягла в основу відкриття, канадка Стрікленд написала ще у 1985 році, працюючи в докторантурі Рочестерського університету в США. Професор Жерар Мору, що розділив з нею Нобелівську премію, був її науковим керівником.

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.