Від офіціантки до секс-інформаторки: історія дівчини з окупованої території

"Чоловіки під алкоголем розповідають багато цікавого. Вони й не думають, що жінка, якій вони заплатили, може щось комусь переповісти".

Це розказує Альбіна, тендітна дівчина, яка вже кілька років надає секс-послуги російським солдатам на окупованій території та виманює з них таємниці, які передає українцям.

Ми кілька тижнів намагалися поговорити з нею. Врешті Альбіна знайшла безпечне місце, де змогла залишитися наодинці, щоб розповісти ВВС, як це – бути українкою та ділити ліжко з ворожими солдатами, удаючи наївну дівчину та ризикуючи власним життям.

Альбіна (ім'я змінене) – ще досить молода. Вона народилася та прожила все життя в містечку, яке окупувала російська армія під час повномасштабного вторгнення.

Ми не називаємо справжнє ім'я дівчини та звідки вона родом задля її безпеки.

До війни Альбіна працювала офіціанткою, після – змушена була піти у бордель, або, як його називають поміж своїх – "офіс", аби заробляти на життя в окупації. Там вже кілька років.

Більшість її клієнтів – військовослужбовці російської армії. Вона розповідає, що за кілька місяців після того, як почала працювати у цій сфері, вирішила, що хоче стати шпигункою, аби допомагати ЗСУ. Адже досі сподівається, що Україна поверне під свій контроль її містечко.

Дівчина розповіла ВВС, що під час роботи зав'язує діалоги з чоловіками, а щойно вони розповідають свої секрети, які подекуди становлять державну таємницю, Альбіна передає їх координатору на підконтрольній Україні території.

Буває таке, що у ворожі військові частини чи техніку, координатами яких ділиться Альбіна, прилітає, про що дівчина дізнається з новин. У статті ми не наводимо конкретні приклади локацій з прильотами, про які розповідала Альбіна, аби не розкрити її місце проживання.

"Одного разу мій клієнт, солдат, проговорився мені про місце базування їхнього штабу. Я передала цю інформацію координатору, і десь через пару днів туди прилетіло. Там було багато (російських. - Ред.) офіцерів. Усе місто про це говорило. Ніхто не міг зрозуміти, як їх знайшли, як вийшла ця інформація", – каже Альбіна.

"Звичайно, таку роботу я нікому би не побажала. Але коли це сталося, я відчула гордість, що я змогла допомогти. Що це мій внесок. Так, можливо про це не дізнається багато людей, але опір (на окупованих територіях. – Ред.) є ", – додає вона.

Ми не можемо незалежно перевірити слова Альбіни, але в українських спецслужбах нам підтвердили її історію. Опитані нами експерти також кажуть, що практика залучення жінок секс-бізнесу для шпигунства є поширеною у світі.

Інформаторка Атеш

Секс-праця ані в Україні, ані в Росії не легалізована, тож на окупованих Росією територіях це робота теж незаконна та небезпечна.

Секс-працівники часто стають жертвами фізичного та морального насильства, почуваються незахищеними, мають проблеми з фізичним та ментальним здоров'ям.

На окупованих Росією територіях ця діяльність карається штрафами, однак штраф – не найбільший ризик для Альбіни.

Дівчина каже, живе з постійним страхом, що колись люди навколо помітять, чим насправді вона займається. Серед колег по цеху довіри теж немає. Поміж секс-працівниць, які працюють разом із Альбіною, є і російські дівчата, які через різні обставини були змушені туди приїхати.

Хто є власником секс-установи, де вони працюють, жінкам не розповідають. Вони збираються в так званому офісі, звідки водії розвозять їх на замовлення до клієнтів. Усе – по передплаті.

"Не можу сказати, що маю теплі відносини з дівчатами з Росії. Не знаю навіть імен багатьох з них. Клієнти до всіх нас ставляться як до товару, за який вони сплачують гроші", – ділиться Альбіна.

"Російські клієнти часто виговорюються про проблеми на роботі (вони називають службу роботою). Є чоловіки інших національностей, не російські, вони більш жорсткі. Але і від них можна дізнатися якусь інформацію".

Майор СБУ у відставці Іван Ступак розповідає, що подібна схема отримання інформації від секс-працівниць існувала ще задовго до війни. До неї подекуди можуть залучати і чоловіків, і жінок, які працюють в ескорт-індустрії, але в обох випадках це одиничні випадки.

Їхні свідчення не можна використовувати в суді, бо, як правило, вони не мають ніяких доказів і йдеться лише про довіру "на слово".

Але під час війни їхню інформацію використовують інакше. Це можуть бути і додаткові дані для здійснення ударів, і зачіпки для подальших розслідувань чи пошуку цілей.

"Ми розуміємо, що російська сторона чудово це усвідомлює. Всі дівчата, які попадають в поле зору російської контррозвідки, перевіряються на момент співпраці з Україною", – каже Іван Ступак.

У відкритих джерелах можна знайти інформацію, як ще під час Другої Світової війни жінок навчали бути шпигунками. Деякі з них ставали секс-працівницями, аби збирали інформацію на ворожій території. Однак що тоді, що зараз, точних даних щодо кількості шпигунок-секс-працівниць, немає.

Альбіна – не фахова шпигунка. Поєднувати ескорт-індустрію з підпільним збором інформації, як каже дівчина, вона почала, бо хотіла допомогти Україні.

"Спочатку я не розуміла, як і куди я можу передати цю інформацію, щоби мене не розкрили", – каже Альбіна.

Потім вулицями міста дівчина почала помічати листівки з українськими символами та зрозуміла, що у її місті є рух опору.

Одного дня у мережі Альбіна наштовхнулася на пост організації "Атеш", що закликав людей на окупованій території до співпраці. Так почалася її робота з "Атеш".

"Я на зв'язку з координатором. Ми листуємося. Жодних дзвінків. Одразу після передачі інформації я видаляю листування", – Альбіна.

Зарплату за цю роботу Альбіна не отримує. Співпрацює з рухом, каже вона, не для заробітку.

Що таке Атеш

"Атеш" – організація, яка позиціонує себе як рух опору українців та кримських татар. За словами її представника, рух налічує тисячі людей на окупованих та російських територіях.

В інтерв'ю ВВС координатор "Атеш" розповів, що ця мережа людей влаштовує диверсії, веде спостереження за росіянами, розклеює проукраїнські листівки на окупованих територіях, передає координати українським спецслужбам та військовим. Кажуть – співпрацюють з усіма Силами Оборони України.

Координатор "Атеш" зазначає, що є агенти і серед тих, хто працює в тилу ворога на російських заводах, у штабах або залізницях. Організація публічно ділиться світлинами та відеозвітами саботажів.

В інтерв'ю з нами координатор "Атеш" розповів, що інформацію про ворожі пересування і дислокацію військової техніки вони отримують від людей різних професій. У тому числі – від колег Альбіни.

Не всі з них готові розповідати про свою діяльність навіть анонімно. Альбіна одна з небагатьох, хто поділився з нами тим, що відбувається за лаштунками на прохання "Атеш".

"Альбіна написала на наш офіційний акаунт для зв'язку. Спочатку пройшла стандартну процедуру верифікації – ми маємо переконатися, що це не пастка ФСБ. Вона довела свою надійність, надавши дані, які швидко підтвердилися іншими джерелами", – розповідає координатор "Атеш".

"Вона допомогла і допомагає дуже суттєво. Інформація, яку вона передає, часто стосується не просто переміщення техніки, а настроїв офіцерського складу, планів передислокації, про які говорять у приватних розмовах, та розміщення конкретних штабів/баз відпочинку, де окупанти почуваються в безпеці. Завдяки їй "безпечних" місць для них стало менше".

Росія внесла "Атеш" у список терористичних організацій, структуру згадують у вироках РФ про держзраду.

Наприклад, за цією статтею влітку минулого року мешканець Тульської області Віталій Гречишкин потрапив у в'язницю на 18 років. В матеріалах суду згадується, що чоловік передавав спецслужбам України координати російського енергетичного комплексу. Передача відбувалася у телеграмі представнику "іноземної організації Атеш".

ВВС не може підтвердити, що Гречишкин справді був агентом "Атеш", сама організація це теж не коментує, як й інші силові структури в Україні. Ця сфера дуже закрита.

Співробітники "Атеш" наполягають, що вони під час передачі інформації максимально дотримуються безпекових правил та роблять все, аби знизити рівень небезпеки для своїх агентів. Однак визнають – випадки розкриття агентів ворогом справді траплялися. Водночас в українській пресі та офіційних заявах на цьому, як правило, не наголошують.

На підконтрольній Україні території підпільні рухи опору згадуються в мережі часто, вони відкрито ведуть рекрутинг, адже зацікавлені залучити якнайбільше агентів у свою мережу та інформаційно залякати ворога. У Росії назв таких українських організацій у ЗМІ обмаль, вочевидь, аби зайвий раз не рекламувати.

Головне управління розвідки та СБУ підтвердили в коментарі ВВС, що "Атеш" – це дійсно одна зі структур, яка допомагає збирати інформацію для спецслужб. Але перед завданням удару будь-яку інформацію перевіряють з різних джерел.

ВВС не має можливості незалежно верифікувати рівень залученості рухів опору в організацію українських військових операцій. В умовах інформаційної війни масштаб підпільних мереж може бути публічно спотвореним задля дезорієнтації ворога.

"Атеш" повідомив, що ось є багато людей, вони працюють. Я маю сумніви, що там багато людей. Вони всі розрізнені. І кожна організація – СБУ, ГУР, Служба зовнішньої розвідки, ССО – вони намагаються своїх людей берегти. Вони нікому не розказують свої джерела на окупованій території. Бо це завжди життя людини", – розповідає Іван Ступак.

"Ми відверто не знаємо. Але, як на мене, це більше, щоб створити враження про масштаб дії. У розвідки свої дані та свої джерела. Вони самі здобувають, а потім загортають під один бренд "Атеш". Так само працюють і росіяни. Ви, можливо, читали новини "Координатор николаевского подполья сообщил..." або "Координатор херсонского подполья сообщил...". Це для того, щоб розфокусувати увагу української контррозвідки, щоб ми бігали, шукали та спотикалися".

В інтерв'ю з нами "Атеш" сказав, що свідомо не оприлюднює точні цифри, що підтверджують масштаби їхньої роботи, бо цим може скористатися Росія.

Відтак відповідь на питання, що в їхній діяльності реальне, а що – створене інформаційно для ворога, ми, можливо, дізнаємося лише після закінчення війни.

Вже зараз на підтвердження своєї ефективності "Атеш" наводить факт, що їхня організація в Росії визнана екстремістською. Кажуть, "це знак якості".

"Атеш" запевняє – ресурсів для підтримки діяльності у них вистачає. Водночас організація не спростовує факт участі в інформаційній війні. "Атеш" називає публічність своєю зброєю. Кажуть, вона дає надію українцям в окупації та залучає нових агентів.

Колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун в інтерв'ю ВВС розповів, що усі підпільні рухи, включно з "Атеш", виконують три функції – деморалізують ворога, перевантажують його розвідку і стимулюють нових людей до пасивної співпраці без активних дій.

"Атеш" – це гібридна структура. Це реальна мережа плюс насправді сильна інформаційна надбудова. Це типовий формат для сучасної війни. Подібні рухи майже ніколи не існують в чистому вигляді", – каже Віктор Ягун.

"Атеш" – це не міф, але й не масова партизанська армія. Ця мережа має обмежений розмір й інтегрована в ширшу архітектуру українських спецслужб".

Альбіна розповідає, що координатор, з яким вона листується, ніколи повідомляє їй про результати військових операцій або чи стала в пригоді передана нею інформація.

Про свою ефективність дівчина може лише здогадуватися, складаючи пазли між своїми діями та новинами про чергові зруйновані ворожі об'єкти. Розповідає, що були випадки, коли клієнти, щодо яких жінка передавала інформацію, повертались знову до неї за послугами.

"Щоразу я сильно переживаю. Завжди здається, зараз щось трапиться, зараз вони дізнаються, зараз здогадаються, бо я поставила надто багато питань", – Альбіна.

За три роки досвіду, каже дівчина, вона почала більше слухати, ніж питати.

"Вони самі починають розмови. Хваляться, скільки заробляють грошей, мовляв, приїхали ось у це місце, і тепер є багато грошей".

"Про що ще вони говорять? Наприклад, про переміщення. Він каже мені, що скоро поїде звідси. Або, наприклад, можуть поскаржитися, що командир зарплату не виплатив. Пам'ятаю, був якось хлопець, який емоційно розповідав, як одного побратима не змогли витягнути (з поля бою. - Ред.) і довелося його кинути там", – згадує Альбіна.

Дівчина розповідає, що бувають у цій її співпраці й затишшя, адже інформація, якою діляться чоловіки, не становить жодної цінності.

Лишатися секс-працівницею-інформаторкою назавжди Альбіна не збирається. Розуміє, що це гра в рулетку. І якщо перестати повідомляти інформацію про ворожі переміщення Альбіна може в будь-який момент, то піти з ескорт-індустрії, каже, треба з розумом, у "безпечний момент".

Підсумовуючи внесок секс-працівниць в роботу спецслужбу Віктор Ягун описує їхню роль як допоміжну:

"Допоміжна, розвідувальна, інформаційна (роль .- Ред.). Але ніяк не операційна. Це не агенти, які, грубо кажучи, наводять ракети, а джерело первинної інформації. Їхня цінність полягає не в технічних знаннях, а саме в доступі до неформальних розмов та первинної інформації. І зниження настороженості співрозмовника, який просто не звертає на них увагу".

Про залученість секс-працівниць у збір інформації для розвідки торік у одному з інтерв'ю згадував і Кирило Буданов. Тоді ще голова ГУР відмітив, що завдяки ескорт-індустрії можна отримати інформацію такого рівня, якого звичайному розвіднику і не снилося б.

Війна Росії проти України докорінно змінила не лише наші уявлення про зброю сучасної війни, але і про те, як виглядає сучасний рух опору.

Експерти та спецслужбовці кажуть, що навряд чи в сучасному просторі існують агентурні мережі на кшталт тих, про які ми читаємо у шпигунських романах.

Зараз кожна людина – це потенційний автономний агент. Рухи опору – це вже давно не скупчення людей в одній секретній локації.

Для швидкої передачі інформації не потрібно зустрічатися чи зідзвонюватися з людиною. Можна взагалі ніколи не дізнатися, як вона виглядає насправді.