Чи допомагають хворим молитви? Лікарі перевірили

Протягом тисячоліть віряни по всьому світу — представники різних релігій і культур — зверталися до Бога з молитвами про одужання своїх близьких і рідних.

Обережно, інформація в цьому матеріалі може засмутити вірян.

Вчені (серед яких також чимало людей глибоко віруючих) неодноразово робили спроби з'ясувати, наскільки ефективні такі молитви — втім, без особливого успіху.

І хоча деякі дослідження вказують на можливий слабкий зв'язок заздоровних молитов (поряд із звичайною терапією) з прискореним одужанням пацієнтів, більшість учених ставляться до їхніх висновків дуже скептично. Вони вказують на відсутність надійних методів вимірювання ефективності такого втручання.

Чергову спробу здійснили у розпал пандемії Covid-19 бразильські медики із приватної лікарні у Сан-Паулу.

Сотням пацієнтів, які заражені досі невідомим смертоносним вірусом, молитви, може, й не допоможуть, але точно не завадять, вирішили вони — і, отримавши письмову згоду хворих, провели власне клінічне дослідження.

В офіційній документації як експериментальна терапія, так і зазначено: “молитва”.

Експеримент тривав із вересня до грудня 2020 року. Використаний метод перевірки - так зване рандомізоване подвійне сліпе дослідження з контрольною групою - вважається золотим стандартом доказової медицини.

З огляду на відсутність специфічних ліків від нової інфекції, медики все одно могли запропонувати ковідним хворим лише симптоматичне лікування.

А тому і основна мета експерименту була гранично проста: перевірити, чи вплинуть молитви про якнайшвидше одужання пацієнтів на відсоток летальних наслідків серед них (тобто їхнє виживання).

Для цього дві сотні дорослих пацієнтів лікарні з підтвердженим коронавірусним діагнозом випадково розділили на дві групи (попередньо виключивши тих, кому з тієї чи іншої причини допомогти вже не можна було).

У яку з груп потрапив у результаті жеребкування той чи інший конкретний хворий, не знав ні сам інфікований, ні лікарі, які його лікують і проводять дослідження.

Обидві групи пацієнтів отримували звичайну медичну допомогу “відповідно до прийнятого протоколу лікування коронавірусних пацієнтів”.

Єдина відмінність полягала в тому, що на прохання медиків про одужання кожного з пацієнтів експериментальної групи протягом усього лікування регулярно, тричі на день (загалом по чотири години щодня) молилися лідери місцевої християнської громади.

“Богословські знання кожного конкретного, хто молиться, неможливо оцінити об'єктивно, — визнають автори дослідження, — проте їхня добровільна участь [в експерименті] та щира віра в ефективність заздоровної молитви були важливими критеріями при їх відборі”.

Молитися можна було у вільній формі, проте загальні рекомендації медиків були гранично конкретні: просити потрібно було про збереження життя пацієнта, а також про відмову від штучної вентиляції легень та скорочення перебування хворого у реанімації (і в лікарні загалом).

Звісно, люди, які молились, були далеко від самих пацієнтів.

Результати клінічних випробувань у обох групах виявилися практично ідентичними. Принаймні на частку смертей заздоровні молитви не вплинули зовсім: кількість загиблих від ковіду в обох випадках виявилася однакова (по вісім людей).

Тоді дослідники почали порівнювати інші показники: необхідність та тривалість підключення хворого до апарату ШВЛ, переведення до палати інтенсивної терапії та тривалість перебування у реанімації, а також загальну довжину госпіталізації.

По кожному з цих параметрів розбіжність між двома групами виявилася настільки мізерною, що жодного разу не перевищила статистичної похибки.

А отже, резюмують автори дослідження, молитви за одужання ковідних хворих — нехай і в межах відносно невеликої вибірки — “не мали якогось суттєвого впливу” ні на загальний результат лікування пацієнтів, ні на його швидкість.