Чому перекриття Ормузької протоки може спричинити нестачу їжі, ліків і смартфонів

Припинення постачання нафти й газу через Ормузьку протоку через війну США та Ізраїлю з Іраном спричинило різкий стрибок світових цін на енергоносії.

Бензин уже подорожчав, і майже напевно після цього зростуть рахунки за опалення у країнах Європи.

Але конфлікт впливає не лише на постачання пального. Через Ормузьку протоку також перевозять інші найважливіші вантажі, зокрема газ, хімічні речовини та продовольство.

Служба фактчекінгу BBC (BBC Verify) встановила, що ціни на цілу низку товарів — від продуктів харчування до смартфонів і ліків — можуть зрости, оскільки кількість суден, що проходять через Ормузьку протоку, різко скоротилася.

Якщо до війни через протоку проходило в середньому близько 100 суден на день, то зараз — лише кілька.

Розповідаємо, які саме товари можуть подорожчати.

Добрива і продукти харчування

Країни Перської затоки у великих обсягах експортують продукти нафтохімії.

Одним із найважливіших товарів є добрива, які життєво необхідні для світового сільськогосподарського виробництва.

За даними ООН, близько третини світових поставок добрив — таких як карбамід, калій, аміак і фосфати — зазвичай проходять через Ормузьку протоку.

За даними Світової торгової організації, від початку конфлікту обсяги експорту добрив, які постачалися морським шляхом, різко скоротилися.

Аналітики попереджають, що нестача цих добрив може особливо сильно вдарити по сільськогосподарському виробництву, оскільки березень і квітень — це посівний сезон у Північній півкулі.

Якщо добрив немає зараз, то наприкінці цього року постраждає врожай.

"Відносно нетривале перекриття поставок порушить увесь процес дозрівання врожаю, що матиме наслідки для продовольчої безпеки, які зберігатимуться ще тривалий час після відкриття протоки", — вважають дослідники з Кільського інституту світової економіки.

Дослідження показує, що повне закриття Ормузької протоки може призвести до зростання світових цін на пшеницю на 4,2%, а на фрукти й овочі — на 5,2%.

За оцінками інституту, найбільше постраждають від загального зростання цін на продукти харчування Замбія (там вони можуть збільшитися на 31%), Шрі-Ланка (на 15%), Тайвань (на 12%) і Пакистан (на 11%).

На Росію зазвичай припадає близько п'ятої частини світового експорту добрив, і аналітики зазначають, що вона потенційно може збільшити виробництво, щоб компенсувати дефіцит.

Спецпредставник російського президента Кирило Дмитрієв раніше заявив, що Росія, будучи великим виробником добрив, перебуває у вигідному становищі.

Гелій (потрібен для мікрочипів і апаратів МРТ)

Третина світових поставок гелію зазвичай надходить із Катару і проходить через Ормузьку протоку.

Гелій є побічним продуктом видобутку природного газу. Його використовують у виробництві напівпровідникових пластин, без яких неможливо виготовляти мікрочипи для комп'ютерів, автомобілів і побутової техніки.

Гелій також застосовується для охолодження магнітів в апаратах магнітно-резонансної томографії (МРТ).

Великий завод у Рас-Лаффані в Катарі, що виробляє гелій, зупинив роботу після іранських ракетних ударів і атак безпілотників.

Як попереджає уряд Катару, для ліквідації наслідків ударів знадобиться від трьох до п'яти років, і це викликає занепокоєння щодо подальших поставок.

У 2023 році Асоціація напівпровідникової промисловості США застерігала про "стрибки цін" у разі порушення світових поставок гелію.

Аналітики також попереджають, що одним із наслідків блокади Ормузької протоки може стати зростання цін на цілу низку передових технологій — від смартфонів до послуг дата-центрів.

Прашант Ядав, фахівець із питань охорони здоров'я в Американській раді з міжнародних відносин, наголосив, що дефіцит гелію може спричинити зростання цін на апарати МРТ та відповідні дослідження.

"Для охолодження магнітів в апаратах МРТ потрібно від 1500 до 2000 літрів гелію. Під час кожного сканування невелика кількість гелію випаровується", — пояснює він.

За його словами, прийнято вважати, що основним споживачем гелію є дата-центри. "Але ми не маємо забувати, що гелій надзвичайно важливий для апаратів МРТ і для інших медичних пристроїв", — сказав він в інтерв'ю BBC Verify.

Ліки

Продукти нафтохімічної промисловості, такі як метанол і етилен, є найважливішими матеріалами у світовому виробництві фармацевтичних препаратів, зокрема знеболювальних, антибіотиків і вакцин.

На країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки — Саудівську Аравію, Катар, Оман, Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт і Бахрейн — припадає близько 6% світових виробничих потужностей нафтохімічної продукції.

Ці країни переважно використовують Ормузьку протоку для експорту нафтохімічних продуктів в інші регіони світу. Близько половини таких товарів прямує до Азії.

Індія виробляє п'яту частину світового експорту дженериків — фармацевтичних препаратів, що є аналогами оригінальних ліків. Значну частину цих медикаментів постачають до США та Європи.

Багато з цих фармацевтичних препаратів доставляють до інших країн літаками через основні аеропорти держав Перської затоки. Зокрема, перевезення здійснюється через аеропорт Дубая, роботу якого серйозно порушено через конфлікт.

Деякі аналітики попереджають, що перекриття Ормузької протоки може спричинити підвищення цін на ліки для споживачів.

Металообробка й акумулятори

Сірка — ще один побічний продукт переробки сирої нафти й природного газу. Країни Перської затоки виробляють її у великих обсягах на експорт.

Близько половини світового морського товарообігу сірки зазвичай проходить через Ормузьку протоку.

Переважно її використовують як сільськогосподарське добриво, але вона також застосовується у металообробці.

Сірку використовують для виробництва сульфатної кислоти, яка необхідна для переробки міді, кобальту та нікелю, а також для виробництва літію.

Усі ці метали потрібні для виробництва акумуляторів, які використовуються практично всюди: від побутової техніки до електромобілів і військової техніки, зокрема безпілотників.

Аналітики попереджають, що якщо постачання сірки відбуватиметься з перебоями, це, ймовірно, призведе до зростання цін на всі товари, у яких використовуються акумулятори.

За участі Тома Еджингтона та Джошуа Чітема.

Графіка: Філ Лік