Хто отримує найбільшу користь від уколів для схуднення

Дослідження показали, що деякі люди можуть втрачати більше ваги під час прийому препаратів для лікування ожиріння – таких як Wegovy та Mounjaro. Все залежить від двох генів, пов'язаних з апетитом і травленням.

Результати, опубліковані в журналі Nature, можуть пояснити, чому одні люди худнуть значно більше за інших, а також чому в деяких пацієнтів виникають сильні побічні ефекти – зокрема нудота та блювання.

Популярні препарати знижують відчуття голоду, імітуючи дію природного гормону кишківника, який створює відчуття ситості.

Хоча гени відіграють відносно скромну роль у тому, наскільки ефективно діють ці препарати, експерти зазначають, що вплив можуть мати й інші чинники – зокрема стать, вік і навіть походження людини.

Вважається, щонайменше 1,6 мільйона людей у Великій Британії спробували препарати для схуднення протягом останнього року. Очікується, що ця цифра зростатиме.

Більшість таких ліків купують приватно – через онлайн-аптеки. Національна служба охорони здоров'я (NHS) пропонує Wegovy та Mounjaro лише невеликому відсотку людей з ожирінням і супутніми проблемами зі здоров'ям.

Відсоток втрати маси тіла під час прийому препаратів для схуднення може різнитися. Клінічні випробування показують приблизно 14% зниження ваги при застосуванні семаглутиду (Ozempic і Wegovy) та 20% – при застосуванні тірзепатиду (Mounjaro).

У цьому дослідженні, що ґрунтується на досвіді 15 тисяч людей, які приймали препарати для зниження ваги, середня втрата маси тіла становила 11,7% за приблизно вісім місяців лікування. Дехто втратив до 30% ваги, тоді як інші — мало або майже нічого.

Усі ці 15 тисяч людей раніше погодилися на генетичне тестування в компанії 23andMe, яка використала ці дані, щоб відстежити досвід людей, що приймали препарати для схуднення. Проаналізувавши мільйони варіантів, дослідники виявили закономірність, яка вказує на зв'язок між окремими генетичними варіаціями та ефективністю цих ліків.

Професорка Рут Лоос з Копенгагенського університету, яка написала про це дослідження в журналі Nature, зазначила:

"Дослідження виявило генетичний варіант, пов'язаний зі зниженням маси тіла, який водночас асоційований із нудотою. Люди втрачають більше ваги, якщо мають цей варіант".

За її словами, додаткова втрата ваги в середньому становила близько 0,76 кг, однак ті, хто є носіями двох копій цього гена, можуть втрачати удвічі більше.

Цей генетичний варіант поширений серед людей європейського походження: 64% мають одну копію, а 16% – дві копії, каже професорка Лоос. Для порівняння, лише близько 7% афроамериканців мають одну копію цього гена.

"Якщо ви є носієм цього варіанта, ви втратите більше ваги", – наголошує професор Лоос.

Дослідження також виявило інший генетичний варіант, який може бути відповідальним за появу побічних ефектів – таких як нудота і блювання – під час прийому тірзепатиду (препарат Mounjaro).

Це може означати, що до 1% людей, які приймають цей препарат, матимуть сильне блювання – майже в 15 разів інтенсивніше, ніж зазвичай.

Професорка Лоос зазначила, що генетичний ефект, хоч і помірний, "подібний за впливом до інших чинників – і його не можна вважати незначним".

Вона наголосила, що ці результати потребують підтвердження в інших дослідженнях, чого досі не відбулося.

За словами докторки Марі Спреклі з Кембриджського університету, "генетика – лише одна частина значно складнішої картини".

Вона зазначила, що основними чинниками, які визначають результат, є "поведінкові, клінічні та пов'язані з лікуванням". Ідеться, зокрема, про рівень щоденної фізичної активності та здорового харчування паралельно з прийомом препарату, а також про підтримку й консультації, які отримує пацієнт, і про інші супутні проблеми зі здоров'ям.

Втім, діють і додаткові чинники.

Попередні дослідження свідчать, що жінки більш ніж удвічі частіше, ніж чоловіки, втрачають 15% маси тіла під час прийому Mounjaro.

Також вважається, що молодший вік, біла або азійська етнічна приналежність пов'язані з більшою втратою ваги – хоча причини цього досі до кінця не з'ясовані.

Крім того, із більшою втратою ваги пов'язують тип застосованого препарату, дозування та тривалість його прийому.

У довгостроковій перспективі поєднання генетичної та іншої інформації могло б допомагати у виборі відповідного препарату для схуднення з огляду на потенційну користь – підхід, відомий як "прецизійна медицина".

Однак, як наголосив професор Навід Саттар, експерт із метаболічного здоров'я з Університету Глазго, до цього ще далеко.

"Ці результати є науково цікавими, але їм ще далеко до зміни клінічної практики", – сказав він.

"Наразі нам бракує більш надійних даних клінічних випробувань, щоб краще визначити співвідношення користі та шкоди".